|
|
 Чому провалилась ”ширка”?
Однією з найцікавіших особливостей сучасної української політики є те, що чим парадоксальнішими та неправдоподібнішими виглядають пронози стосовно розвитку тих чи інших політичних подій, тим більше шансів у них справдитись. Чим не природнішими виглядають варіанти об’єднання окремих політичних сил, тим більше ймовірності, що вони об’єднаються, і чим завзятіше лідери партій заперечують про факт переговорів про об’єднання або розрив, тим більше вірогідності, що подібні переговори таки ведуться. Тому з огляду на цей принцип, той факт, що коаліція БЮТ та Партії регіонів все-таки не утворилась, виглядає більш дивно, ніж аби подібний союз був створений.
Андрій Качор |
|
|
 Кому вигідна президентська кампанія ”під ялинкою” ?
Український Парламент нарешті визначив дату Президентських виборів, котра так чи інакше тепер влаштовує всіх. Передусім, 17 січня як день наступних президентських виборів подобається діючому главі державі, адже саме цю дату він пропонував Раді ще задовго до останнього рішення депутатів. Втім раніше супроти цієї дати виступила, зокрема, Юлія Тимошенко та фракція БЮТ, котрі намагались ініціювати проведення президентських виборів не пізніше осені, вочевидь, по своєму порахувавши законний термін повноважень востаннє обраного президента. Партії Регіонів та Литвину, за великим рахунком, обидві дати подобались, в той же час спікер більше схилявся до ющенківської дати, аби не провокувати Главу держави до чергових погроз щодо розпуску парламенту. Зрештою, останнє рішення Конституційного суду зіграло на користь Віктора Андрійовича, після якого навіть голова фракції біло-червоних визнав 17 січня як компромісну дату виборів. Фактично, всі залишились при своїх і визначну дату наступних президентських виборів можна вважати остаточною. Проте кого ця дата насправді влаштовує найбільше, а кого – меншим чином? Зараз, коли всі крапки над «і», вочевидь, вже розставлені, можна спробувати в цьому розібратись.
Андрій Качор |
|
|
 |
|
 Експертна думка |
Стратегії на вибори і після
ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Політики, особливо політики-бізнесмени, звикли мислити схемами. А ось політтехнологи мислять стратегіями. Ви запитаєте, а в чому різниця? По-перше, в тому, що схеми мають спрощено-наочний характер. По суті, мова йде про послідовний набір дій і операцій, які повинні забезпечити конкретний результат, а також про ресурсне забезпечення цього результату. Стратегії мають системніший і узагальнювальний характер. По-друге, у виборчих стратегіях завжди присутній електорат, і як об'єкт і як суб'єкт. Для політичних схем категорія електорату зайва, або другорядна. По-третє, різниця у формі: схеми можна зобразити графічно, а стратегії мають вербальну форму.
|
Детальніше  |
|
Новини організації |
Круглий стіл «На шляху до Європейського союзу: досвід Польщі»
26 вересня у м ...
|
Семінар
«Методика загального та бюджетного аналізу ОМС» ...
|
Прес-конференція
„Моніторинг діяльності народних депутатів Верховної Ради України, обраних у Кіровоградській області. Оприлюднення результатів діяльності парламентських фракцій і груп” ...
|
Прес-конференція
„Моніторинг діяльності народних депутатів Верховної Ради України, обраних у Чернігівській області. Оприлюднення результатів діяльності парламентських фракцій і груп” ...
|
| Всі новини |
|
|
