|
Передумови для процесу інтеграції України до Європейського Союзу були закладені підписанням 14 червня 1994 року Угоди про Партнерство та Співробітництво між Україною та ЄС (УПС). Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалогу між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки. Таким чином, були створені інституційні рамки для політичного зближення України та ЄС та інтеграції української економіки до Внутрішнього ринку ЄС на основі адаптації українського законодавства до законодавства ЄС.
Набуття чинності УПС 10 березня 1998 року поставило перед Україною питання створення необхідних правових та інституційних механізмів її імплементації. Додатковим важливим фактором слід також вважати активне зростання європейської самоідентифікації українського суспільства. Враховуючи ці чинники, українське керівництво прийняло основоположне політичне рішення про курс на європейську інтеграцію України. Це рішення було відображено у Стратегії інтеграції України до ЄС – програмному документі, ухваленому Указом Президента України 11 червня 1998 року.
У Стратегії окреслено основні завдання європейської інтеграції України. Зокрема, набуття повноправного членства в ЄС проголошується довготерміновою стратегічною метою європейської інтеграції України. Важливим проміжним етапом на шляху досягнення цієї мети має стати отримання Україною у середньостроковій перспективі статусу асоційованого члена ЄС, який відображатиме поступове входження країни до європейського політичного, економічного та правового простору.
Стратегія також встановлює основні напрями інтеграційного процесу:
1) адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини
2) поглиблення торговельних відносин між Україною та ЄС, економічна інтеграція
3) поглиблення співпраці України та ЄС в контексті загальноєвропейської безпеки
4) адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС
5) освітня і науково-технічна інтеграція
6) галузева співпраця
7) співробітництво в галузі охорони довкілля
Стратегія також відіграла важливе значення у становленні системи координації роботи міністерств та відомств у сфері європейської інтеграції. Попри процес постійної адаптації та вдосконалення цієї системи, в її основі продовжує залишатися міжвідомча взаємодія в рамках української частини Ради та Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС.
У свою чергу, ухвалена 14 вересня 2000 р. Указом Президента України Програма європейської інтеграції України підпорядкувала процес проведення внутрішніх реформ в контексті імплементації УПС загальному політичному завданню досягнення Копенгагенських критеріїв. Вперше політичні стандарти та вимоги членства держави в ЄС (Копенгагенські критерії) стали невід'ємною частиною національного законодавства України.
Яскравим свідченням підтримки європейської інтеграції України серед українського суспільства є послідовне позитивне ставлення до цього курсу у Верховній Раді України. Практично всі провідні політичні партії та рухи України, незалежно від своїх ідеологічних уподобань, визнають європейську ідентичність України та вважають, що європейська інтеграція повинна бути покладена в основу національної програми реформ та визначена одним з пріоритетів зовнішньої політики України. Про це йдеться в Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про співробітництво України та ЄС, ухваленій 28 листопада 2002 року, а також у Заяві Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року з приводу підготовки до початку переговорів щодо нової рамкової угоди між Україною та ЄС.
Укладення Плану дій Україна-ЄС 21 лютого 2005 року дало новий потужний поштовх процесу європейської інтеграції України. Попри свій статус політичного документу, План дій дав змогу зробити хід адаптації законодавства України та пов'язані з цим інституційні реформи більш конкретними, орієнтованими на результат та базованими на визначених часових рамках. Таким чином, План дій суттєво доповнив існуючу на сьогодні договірно-правову базу УПС, яка не відповідає реаліям співпраці України та ЄС та амбіціям сторін, розширеними рамками взаємодії.
Із завершенням свого терміну дії у березні 2009 року, План дій буде замінено новим двостороннім політичним інструментом Україна-ЄС, який міститиме заходи та пріоритети для виконання зобов'язань Угоди про асоціацію. Особливе значення новий інструмент матиме для імплементації положень поглибленої Зони вільної торгівлі Україна-ЄС – невід'ємної частини Угоди про асоціацію, що передбачає поглиблену адаптацію законодавства ЄС до норм і стандартів ЄС у багатьох сферах економіки України.
Наступним етапом повинно стати укладення Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, переговори щодо якої розпочалися 5 березня 2007 року. Укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та пов'язаний з цим перегляд інституційної основи двосторонніх відносин мають внести нові принципові зміни у систему координації процесу європейської інтеграції України, які відображатимуть якісно новий рівень відносин
|
