|
Номенклатура як клас
Великою проблемою в розвиткові українського державного управління є стабільне утримання номенклатурою провідних позицій у владі протягом двох останніх десятиріч.
«Сучасний словник іншомовних слів» так розшифровує термін «номенклатура»:
«номенклатура;ж. (лат., перелік, список)
1. Сукупність прийнятих для наукового вжитку назв, термінів, що застосовуються в тій чи іншій галузі знання; термінологія.
2. Сукупність назв продукції, що виробляється.
3. Перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія.
4. Перелік посад, кадри яких затверджують вищестоящі органи.
5. розм. Працівники, призначені чи затверджені вищими органами на якісь посади; бюрократія, чиновництво [1]».
Згідно з Універсальним словником-енциклопедією (УСЕ) термін «номенклатура» тлумачиться як:
«I сукупність назв і термінів, які вживаються у певній галузі науки, мистецтва, техніки.
II владна еліта, яка з'являється внаслідок призначення на керівні посади; в СРСР та інших комуністичних державах перелік посад, призначення на які вирішували виключно партійні органи; позаправова інституція, регульована конфіденційними внутрішніми наказами; одна з фундаментальних основ комуністичної системи здійснення влади; концепція номенклатури розроблена М.Джиласом [2]».
Отже, номенклатура − це добре сформована панівна соціальна верства, основу якої складає компартійно-бюрократичний прошарок. Охоплена інстинктом самозбагачення номенклатура зацікавлена у функціонуванні розгалуженого корумпованого середовища, в якому вона з початку 1990-х років очолює процеси роздержавлення власності, а також успішно контролює процеси державних закупівель.
Номенклатурні технології та інструменти
Сценарії проведення вищезгаданих процесів мають чимало спільних рис. Притчею во язицех стали особливості регулювання законодавства, як у галузі приватизації, так і в сфері державних закупівель, за допомогою номенклатурних технологій, застосування яких (при мінімальних косметичних поступках під тиском громадянського суспільства) дозволяє утримувати владу та контролювати основні ресурси включно з фінансовими потоками. До номенклатурних технологій у законодавстві, зокрема, належать:
- перманентна зміна законів і підзаконних актів,
- відсутність чітких юридичних визначень, що дозволяє неоднозначні тлумачення,
- наявність винятків, які фактично скасовують основні положення,
- прогалини в законодавстві тощо[1] (табл. 1).
Таблиця 1. Приватизація і державні закупівлі: номенклатурні технології
|
Номенклатурні технології
|
Приклади застосування
|
|
Приватизація
|
Державні закупівлі
|
|
Перманентна зміна законів і підзаконних актів.
|
Чотири стадії приватизації
(оренда з викупом, акціонування, сертифікатна і грошова приватизація)
|
Закон «Про здійснення державних закупівель» (численні редакції)
|
|
Відсутність чітких юридичних визначень, що дозволяє неоднозначні тлумачення.
|
Хабар.
|
Хабар.
Підприємство.
Бюджетна підтримка.
|
|
Наявність винятків, які фактично скасовують основні положення.
|
Казенні підприємства.
Приватизація за окремими законами (Маріупольський завод ім. Ілліча, «Укртелеком»).
|
Можливість ширшого застосування процедури закупівлі в одного учасника
(наприклад, для Євро-2012).
Держзакупівлі за окремими законами (електроенергія, природний газ, поштовий зв’язок – 14 випадків).
|
|
Прогалини в законодавстві.
|
Відсутність положення про перерахування доходу від приватизації до державного бюджету (1992-1995 роки).
Відсутність Господарського і Цивільного кодексів.
|
Затримки зі схваленням
Адміністративно-процедурного кодексу України (2008-2011 роки).
|
Як у сфері роздержавлення, так і в галузі державних закупівель, упроваджуючи вищезазначені номенклатурні технології, номенклатура надає перевагу таким інструментам, як :
- неконкурентні способи проведення,
- дискримінація учасників-конкурентів в умовах
- відсутності дієвого громадського контролю тощо (табл. 2).
Таблиця 2. Приватизація і державні закупівлі: номенклатурні інструменти
|
Номенклатурні інструменти
|
Приклади застосування
|
|
Приватизація
|
Державні закупівлі
|
|
Неконкурентні способи проведення.
|
Підготовка умов конкурсу під заздалегідь визначеного переможця.
Усунення від участі верств населення, які не були зайняті у сфері матеріального виробництва.
|
Підготовка умов конкурсу під заздалегідь визначеного переможця.
|
|
Дискримінація учасників-конкурентів.
|
Зняття учасників-конкурентів з реєстрації.
|
Конкурси з одним учасником.
|
|
Відсутність громадського контролю.
|
Так.
|
Так, протягом 1992-2004 рр.
|
Джерело: власні оцінки.
Недоліки приватизації
Як у сфері роздержавлення, так і в галузі державних закупівель унаслідок масових корупційних зловживань номенклатуриспостерігається значне недоотримання коштів до державного бюджету, що призводить до скорочення соціальних програм, подальшого розшарування населення, зменшення капіталу здоров’я країни, зростання рівня соціальної напруги в суспільстві. Паралельно зі зменшенням надходжень іноземних інвестицій для технологічного оновлення економіки зростає потреба у зовнішніх запозиченнях для підтримку платіжного балансу.
Упродовж 1994-1997 років переважним способом приватизації великих підприємств було акціонування, тоді як питома вага застосування конкурентних способів була мізерною (табл. 3).
Таблиця 3. Способи приватизації великих підприємств (1994-1997 роки)
|
Способи приватизації
|
1994
|
1995
|
1996
|
1997
|
|
Акціонування
|
60,5%
|
78,8 %
|
75,0%
|
77,0%
|
|
Конкурентні
|
6,0%
|
1,1%
|
0,4%
|
1,0%
|
|
Інші
|
33,5%
|
20,1%
|
24,6%
|
23,0%
|
|
РАЗОМ:
|
100,0%
|
100,0%
|
100,0%
|
100,0%
|
Джерело: [3].
Загалом протягом 1992-1997 років унаслідок застосування такого сценарію приватизації від продажу об'єктів різних форм власності було отримано тільки 600 млн грн, з яких до державного бюджету надійшло 200 млн грн [3]. Такі незначні обсяги надходжень пояснюються тим, що номенклатура «забула» внести положення про перерахування коштів, одержаних від приватизації, до державного бюджету у 1992-1995 роках – відповідні зміни у законодавстві було передбачено лише з 1996 року.
Неконкурентні способи приватизації, такі як викуп або оренда з викупом, також найчастіше (75,3 %) використовувалися при приватизації об’єктів малої приватизації [4]. Фахівці органів державного управління були обмежені в праві визначати (від особи власника) способи ефективного використання і приватизації державного майна. Система правового регулювання відносин оренди ставала на заваді прагненню нових великих інвесторів отримати доступ до приватизації орендних підприємств.
Таким чином, приватизація не стала потужним джерелом надходження фінансових ресурсів до державного бюджету. Як зазначено у статті «Приватизація життя по-українськи» [5], недоліки проведення приватизації (додамо — державних закупівель) «органічно пов’язані з недоліками функціонування системи державного управління, з поширеною в її середовищі корупцією».
Доброчесність і корупція у процесах приватизації і держзакупівель
В умовах неналежного функціонування усієї системи державного управління процеси державних закупівель, так само як і процеси роздержавлення майна (приватизаційні процеси), є надзвичайно уразливими до корупційних зловживань.
Система належного державного управління (good governance), загалом і зокрема як у галузі приватизації, так і в галузі державних закупівель, повинна відповідати трьом засадничим принципам доброчесності:
- ефективність,
- прозорість,
- підзвітність.
Відмінність державних закупівель від приватизації полягає у прагненні максимального заощадження державних коштів у процесі держзакупівель, тобто розв’язується завдання
min Expenditures, ( 1 )
де Expenditures – видатки державного і місцевих бюджетів, тоді як у процесі приватизації розв’язується завдання максимізації доходів державного і місцевих бюджетів, а саме:
max Revenues, ( 2 )
де Revenues – доходи державного і місцевих бюджетів.
Удосконалена формула корупції [6] має такий вигляд:
m + d – a
Corruption = ------------------ , ( 3 )
e
де m – монополія,
d – дискреція,
а – підзвітність,
е – етичні норми суспільства.
Фахівці системи Організації Об’єднаних Націй запропонували враховувати чинник етичних норм суспільства е як засіб протидії корупційним зловживанням з боку здорових сил громадськості, засобів масової інформації, релігійних кіл тощо. Однак ця формула має недоліки, оскільки описує, швидше, стан рівноваги, ніж каузальну (причинно-наслідкову) модель: рівень корупції зростає, коли збільшується рівень дискреції та/або монополії, а рівень підзвітності та рівень етичних норм суспільства є низькими.
З другого боку, три складові корупції, а саме:
- неефективність (монополія),
- непрозорість (дискреція),
- не підзвітність, -
є прямо протилежними засадничим принципам доброчесності (табл. 4).
Таблиця 4. Доброчесність і корупція: засадничі принципи, складові та цілі
|
|
Доброчесність
|
Корупція
|
|
Складові
|
Ефективність.
|
Монополія.
|
|
Прозорість.
|
Непрозорість.
|
|
Підзвітність.
|
Відсутність звітності.
|
|
|
|
Мета
|
Збільшення доходів бюджету.
Мінімізація видатків бюджету.
|
Збагачення учасників корупційних схем
за рахунок незаконного, нецільового і неефективного використання бюджетних коштів.
|
Джерело: власні оцінки.
Зниження рівня корупції відбувається в умовах несприйняття цього ганебного явища здоровими верствами суспільства. Проте показник е не є сталою величиною. У часи суспільних негараздів його значення може відчутно зменшуватися, тоді як в умовах поліпшення добробуту рівень етичних норм суспільства зростає. Отже, величина е має пряму кореляцію з показником добробуту населення, тобто рівнем ВВП на душу населення, рівнем середньої заробітної плати і, зокрема, рівнем середньої заробітної плати учасників приватизаційної комісії або учасників тендерних комітетів для державних закупівель.
Згідно з даними опитування [7], проведеного журналом «Вісник державних закупівель», понад 62% респондентів-учасників державних закупівель не задоволені рівнем отримуваної ними заробітної плати[2], що вказує на загрозу невикриття корупційних зловживань або співучасті в корупційних зловживаннях під час проведення конкурсів державних закупівель.
Засадничі принципи доброчесності повинні застосовуватися на всіх стадіях процесів приватизації і державних закупівель (розроблення проекту, проведення торгів, оформлення документації тощо). Водночас складові корупції також можуть проявлятися на всіх стадіях процесів приватизації та держзакупівель.
Система державних закупівель, яка хронічно уражена метастазами корупції, суттєво гальмує процес економічного зростання, залучення інвестицій. За весь час спостережень значення індексу сприйняття корупції Transparency International в Україні не перевищувало трьох балів [8], що свідчить про вкрай високий рівень корумпованості економічного життя в державі. Це є одним із основних чинників повільних темпів піднесення української економіки, обсяги ВВП якої 2011 року заледве наблизились до рівня в 70% від обсягів ВВП 1990 року (табл. 5).
Таблиця 5. Україна. Індекс сприйняття корупції (2002-2011 роки)
|
|
2003
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Індекс
сприйняття
корупції
|
2,4
|
2,3
|
2,2
|
2.6
|
2,8
|
2,7
|
2,5
|
2,4
|
2,3
|
|
ВВП як частка
від ВВП 1990 року
|
54,4%
|
61,0%
|
62,7%
|
67,3%
|
72,2%
|
74,1%
|
63,1%
|
65,8%
|
70,0%*
|
* - оцінка
Порівняльний аналіз системи держзакупівель України та інших перехідних економік
Проведення порівняльного аналізу ефективності функціонування правового захисту в системах державних закупівель двадцяти дев’ятьох постсоціалістичних країн Східної Європи і Євразії, зокрема і України, було метою дослідження [9] Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Однією з головних засад доброчесності у галузі державних закупівель вважається наявність незалежних органів правового захисту учасників державних закупівель, проте такі структури функціонують тільки в Болгарії та Грузії.
Як критерії правового захисту оцінювалися такі п’ять показників ефективності:
· простота,
· швидкість,
· вартість,
· чинник визначеності:
- передбачуваність,
- неупередженість,
- непідкупність;
· урахування специфіки діяльності на місцях.
На тлі інших 28 країн-учасниць дослідження ЄБРР українська система державних закупівель (УСДЗ) загалом продемонструвала середні показники:
- УСДЗ отримала максимально високу оцінку за простоту застосовуваних процедур правового захисту, хоча загальний рівень ефективності систем правового захисту виявився тільки задовільним.
- УСДЗ отримала задовільну оцінку за рівень швидкості застосування процедур правового захисту.
- Плата за отримання послуг системи правового захисту в УСДЗ є відносно високою, а тому не надто доступною для підприємств малого бізнесу.
- а) Рішення, які приймаються органами правового захисту УСДЗ, можна вважати послідовними на 75%, що є середнім показником для вибірки (гірший результат зафіксовано для 9-ти країн, кращий – для 6-ти країн вибірки).
b) Рішення, які приймаються органами правового захисту УСДЗ, можна вважати
неупередженими на 75%, що є середнім показником для вибірки (гірший результат
зафіксовано для 9-ти країн, кращий – для 8-ми країн вибірки).
с) Відзначено доволі високий рівень корупції в органах правового захисту УСДЗ (гірший результат зафіксовано лише для 6-ти країн, кращий – для 16-ти країн вибірки).
5. Під «урахуванням специфіки діяльності на місцях» фахівці ЄБРР розуміють, що
орган правового захисту повинен:
- досягати конкретних цілей законодавства у галузі державних закупівель;
- досягати балансу між виконанням економічної мети, поставленої закупівельною
організацією, і вимогами державного замовника щодо дотримання засад
доброчесності в умовах цього процесу;
- враховувати специфіку характеристик здійснюваної закупівлі;
- враховувати ринкову кон’юнктуру на місцях.
За цим показником орган правового захисту УСДЗ продемонстрував результат
нижче середнього (гірший результат зафіксовано для 8-ми країн, кращий – для 15-ти країн вибірки).
Автори дослідження [9] занепокоєні значними масштабами корупції у поєднанні з відносно високим рівнем плати за застосування процедур правового захисту в галузі державних закупівель в Україні. Крім України, це стосується також Киргизії, Македонії, Сербії і Таджикистану.
На шляху до оптимальної моделі державних закупівель
Яка ж модель регулювання державних закупівель на сьогодні вважається оптимальною і які інструменти сприятимуть її впровадженню?
До основних характеристик оптимального режиму регулювання державних закупівель належать:
- лімітована кількість обмежень на проведення конкурсів;
- отримання заданих результатів, а не нормування технологічних процесів;
- створення можливостей для дотримання заданого стандарту багатьма способами;
- дискримінування учасників тільки за ціновим чинником тощо.
З-поміж інструментів впровадження доброчесності під час здійснення державних
закупівель слід відзначити такі (табл. 6):
Таблиця 6. Інструменти впровадження принципів доброчесності при держзакупівлях
|
Принципи
|
Інструменти впровадження
|
|
Ефективність
|
Вимога наявності у конкурсній документації мінімальної кількості документів, передбачених чинним законодавством, отримання яких не потребує тривалого часу.
Кваліфікованість учасників конкурсів.
Селекція поданих заявок з метою ранжирування заявок за обсягом очікуваного економічного ефекту.
|
|
Прозорість
|
Поетапний порядок проведення конкурсів.
Використання великої кількості форм і умов договорів.
Включення повної інформації в умови проведення конкурсів.
|
|
Підзвітність
|
Активний контроль на всіх стадіях процесу державних закупівель.
Дотримання порядку опублікування оголошень про проведення конкурсів.
Дотримання законодавства при визначенні переможців конкурсів.
|
Джерело: [7], [9], власні оцінки.
Впровадження вищенаведених інструментів нейтралізуватиме вплив номенклатурних технологій та інструментів у процесі державних закупівель.
Висновки
Теперішня система державних закупівель в Україні, хоча й має більш привабливий вигляд на тлі деяких балканських і середньоазіатських країн, безумовно, потребує істотного вдосконалення, особливо в умовах створення зони вільної торгівлі з країнами Європейського Союзу і майбутнього приєднання до Угоди Світової організації торгівлі про державні закупівлі.
Реформи в галузі державних закупівель повинні бути об’єднані з іншими реформами у сфері державного управління. Передусім варто підкреслити кореляцію між підвищенням ефективності використання бюджетних коштів на здійснення державних закупівель і обмеженими ресурсами держави, особливо в умовах загрози другого спалаху світової фінансово-економічної кризи. Для застосування підходу «нульової толерантності» до корупції варто концентруватися не лише на корупції в секторі державного управління, але й на рівні підприємств.
Для проведення реформ варто розширювати коло учасників антикорупційної коаліції, зацікавлених в їхньому проведенні, зокрема за рахунок громадських організацій, фахівців у галузі антимонопольної та антикорупційної політики, а також асоціацій підприємців, які зацікавлені у створенні сприятливого ділового клімату в Україні, серед іншого і в галузі державних закупівель.
Список використаних джерел
1. Сучасний словник іншомовних слів / Л. І. Нечволод (уклад.). — Х. : Торсінг плюс, 2009. — 768 с.
3. Павлов В.І., Кривов'язюк І.В. Приватизація державних підприємств. – Луцьк: Надстир`я, – 1998. – 180 с.
4. Приватизація державного майна в Україні в 1995 році // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1996. – № 3. – С. 13 - 26.
6. Klitgaard, R. Controlling Corruption. – Berkeley: University of California Press, 1991. – 213 p.
7. Карасьова, В. Причини і ризики закупівельної діяльності // Матеріали Міжнародної конференції «Актуальні питання державних закупівель в Україні в контексті змін законодавства. Стан та перспективи розвитку». – К.: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. – 07.10.2011 року
8. Trasparency International Corruption Perceptions Index. – [Електронний ресурс] – www.transparency.org
11. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Лист-роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель від 17.11.2011 № 3302-25/14028-08. – [Електронний ресурс] –
Додаток 1.
Приклади використання номенклатурних технологій в галузі державних закупівель
Аналізуючи положення Закону [10] за допомогою Листа-роз’яснення [11], наведемо приклади сучасного використання номенклатурних технологій в галузі державних закупівель (табл. 1):
- «відсутність чітких юридичних визначень, що дозволяє неоднозначні тлумачення»
- для понять «підприємство» і «бюджетна підтримка»,
- «наявність винятків, які фактично скасовують основні положення»
- можливість ширшого застосування процедури закупівлі в одного учасника;
- державні закупівлі в 14 галузях, регулювання в яких визначатиметься окремими законами.
Застосування даних номенклатурних технологій створює простір можливостей для корупційних зловживань, що викликає заперечення поміж учасників держзакупівель і організацій громадянського суспільства.
Туманність формулювання поняття «підприємство»
Згідно з пунктом 27 частини першої статті 1 Закону [10], розпорядниками
державних коштів є органи державної влади, місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією та іншими актами законодавства України тощо, а також підприємства.
До підприємств (згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону [10])
належать:
- підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади або місцевого самоврядування, а також
- господарські товариства, у статутному капіталі яких державна (комунальна) частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків,
- їх дочірні підприємства, а також
- підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним (комунальним) підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна (комунальна) частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;
- об’єднання таких підприємств.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону [10], державні кошти – це
кошти
- Державного бюджету України,
- місцевих бюджетів, Національного банку України,
- державних цільових фондів,
- Пенсійного фонду України,
- фондів державного страхування,
- державних та місцевих фондів,
- державного оборонного замовлення,
- державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб;
- державного матеріального резерву,
- Аграрного фонду України, а також
- кошти, які надаються замовникам під гарантії уряду України або органів місцевого самоврядування.
Отже, підприємства, визначені в пункті 21 частини першої статті 1 Закону [10], які є розпорядниками державних коштів, здійснюють закупівлю товарів (робіт, послуг) за рахунок державних коштів, у порядку встановленому Законом [10].
Слід зазначити, що пільговий порядок, встановлений частиною першою статті 2 Закону [10], поширюється також на закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів підприємств у разі, якщо вищезгадані підприємства відповідають принаймні одній з таких ознак;
- підприємство користується податковою пільгою, передбаченою податковим, митним законодавством України, - протягом періоду користування такою пільгою;
- підприємство відповідно до законодавства звільнено від обов’язку сплачувати заборгованість перед бюджетами, за єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за зобов’язаннями перед фондами державного соціального страхування – протягом календарного року від дати такого звільнення;
- підприємство прямо (непрямо) отримує бюджетну підтримку - протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.
Відсутність у законодавстві визначення поняття «бюджетна підтримка»
До видів такої бюджетної підтримки може належати, зокрема, компенсація частини
витрат або відшкодування відсотків за отриманими кредитами, або пільга зі сплати земельного податку, якою користуються, наприклад, підприємства авіабудівної і суднобудівної галузей тощо.
До того ж у чинному законодавстві взагалі немає визначення прямої або непрямої бюджетної підтримки, що дозволяє доволі широке тлумачення цього поняття. Воднораз, згідно зі статтею 20 Бюджетного кодексу України, критерії і умови відбору
підприємств, яким надається державна підтримка з бюджету, зазначаються у порядках використання бюджетних коштів, які затверджуються урядом України або головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України.
Можливість ширшого застосування процедури закупівлі в одного учасника
Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону [10] закупівля в одного учасника – це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками і акцепту пропозиції переможця процедури закупівлі в одного учасника.
У частині другій статті 39 Закону [10] законодавець визначив, що процедура закупівлі в одного учасника застосовується як виняток у разі:
- закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов’язаної із захистом прав інтелектуальної власності, або укладання договору про закупівлю з переможцем архітектурного або мистецького конкурсу;
- відсутності конкуренції на товари (роботи, послуги), які можуть бути поставлені (виконані, надані) одним постачальником (виконавцем), за відсутності альтернативи;
- нагальної потреби в здійсненні закупівлі у зв’язку з виникненням особливих економічних або соціальних обставин, які унеможливлюють дотримання замовниками термінів для проведення процедур конкурсних торгів;
- скасування замовником двічі процедури закупівлі через відсутність достатньої кількості учасників;
- потреби здійснити додаткову закупівлю у того самого постачальника з метою уніфікації, стандартизації або забезпечення сумісності з наявними товарами (технологіями, роботами, послугами);
- якщо заміна попереднього постачальника (виконавця, надавача) може призвести до несумісності або виникнення проблем технічного характеру, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням;
- закупівлі товарів у разі припинення господарської діяльності, зокрема внаслідок банкрутства, за домовленістю з кредиторами.
Отже, список винятків є доволі розлогим.
Регулювання окремими законами державних закупівель в 14 галузях
Частиною четвертою статті 2 Закону [10] передбачено, що закупівлі, зокрема юридичними особами, які провадять діяльність у галузях, визначених статтею 5 Закону
[12], визначаються окремими законами. Зокрема, відповідно до статті 5 Закону [12] регулюється діяльність суб’єктів природних монополій у галузях:
- транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
- транспортування природного і нафтового газу трубопроводами;
- розподіл природного і нафтового газу;
- зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу;
- транспортування інших речовин трубопроводами;
- передачі та розподілу електроенергії;
- користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;
- управління повітряним рухом;
- централізованого водопостачання і водовідведення;
- транспортування теплової енергії;
- спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається урядом.
Перелік суб’єктів природних монополій складається і ведеться Антимонопольним
комітетом України відповідно до його повноважень.
Згідно з пунктом 4 статті 2 Закону [10], окремими законами України визначаються особливості здійснення закупівлі таких товарів (робіт, послуг):
- захищені фарби, папір та інші матеріали, які використовуються для виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності (обліку) згідно із схемою їх захисту;
- послуги з перевезення залізничним транспортом; природний і нафтовий газ та послуги з його транспортування, розподілу та постачання;
- послуги поштового зв'язку, поштові марки та марковані конверти;
- телекомунікаційні послуги, в тому числі з ретрансляції радіо- та телесигналів (за винятком послуг мобільного зв'язку та послуг Інтернет-провайдерів);
- централізоване водопостачання та водовідведення;
- електрична енергія, її передача та розподіл;
- централізоване постачання теплової енергії; ядерне паливо, неопромінені паливні елементи (твели) для ядерних реакторів;
- послуги з транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами, інших речовин трубопровідним транспортом;
- нафта або нафтопродукти сирі;
- послуги з підготовки кадрів вищими навчальними закладами І–IV рівнів акредитації за державним замовленням.
Слід зазначити, що винятками із загальних правил державних закупівель у галузі
фінансових і поштових послуг ЄС користуються 6 країн Європейського Союзу (Австрія, Данія, Італія, Угорщина, Фінляндія, Швеція), а в галузі енергетики - 11 держав Євросоюзу (Австрія, Велика Британія (крім Північної Ірландії), Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Фінляндія, Чехія, Швеція).
Певні ринки комунальних послуг у деяких країнах Євросоюзу можуть бути звільнені від застосування загальних правил держзакупівель, якщо буде доведено, що:
- чинне правове (нормативне) середовище дозволяє доступ і наявність конкуренції у відповідній галузі;
- компанії-надавачі комунальних послуг перебувають під конкурентним тиском.
[1] Приклади застосування номенклатурних технологій у Законі «Про здійснення державних закупівель» наведено в додаткові 1.
[2] Напевно, цей показник може бути значно вищим.
|
