Такий провальний результат президентських перегонів позбавив упевненості у майбутньому. Володимир Литвин, який 2009 року гордо заявляв про готовність до перевиборів, одразу переорієнтувався — і вже не радить новообраному президентові розпускати парламент. Нечисленна фракція може не подолати тривідсотковий бар'єр. За таким програшем очевидне політичне небуття разом з Олександром Морозом та, найімовірніше, Петром Симоненком. Тому на часі або зміцнювати старі зв'язки, або шукати нові альянси.

 

Серед можливих нових союзників — Партія регіонів та Комуністична партія України. Ситуативне голосування за відставку Юрія Луценка довело, що спікер відкритий до діалогу та фактично визнає перемогу Віктора Януковича. Разом з тим, як доводить досвід попередніх коаліційних перемовин, малі фракції мають великі амбіції. Для входження у коаліцію фракції „Блок Литвина” Партії регіонів доведеться як мінімум лишити за Володимиром Михайловичем крісло спікера і попутно працевлаштувати ще кілька його людей. Але ж крісел не безліч, та й інших потенціальних партнерів треба буде чимось заохочувати. Тому надмірні вимоги можуть задушити майбутню коаліцію вже в зародку.

 

Крім того, нещодавно Василь Хмельницький, олігарх, який має вплив принаймні на третину „Блоку Литвина”, нещодавно заходив “у гості” до штаб-квартири Партії регіонів. Вочевидь, внутрішньопартійні переговори з центрами впливу мають на меті „дотиснути” парламентарів до прихильності до нової коаліції. Розпад існуючого “союзу трьох” загрожує розпуском парламенту, саме тому необхідні всі можливі аргументи для залучення спікера на бік Партії регіонів. Не виключено, що той максимально використає свій переговорний хист для здобуття якомога більшої кількості гарантій та преференцій для блоку і особисто його лідера.

 

Водночас Володимир Михайлович не проти зберегти нинішню коаліцію, а Юлія Тимошенко, вочевидь, не проти утримати прем'єрське крісло та позбавити Януковича-президента парламентської підтримки. Проте з'являється фактор нестабільного та розшарованого блоку „Наша Україна – Народна самооборона”. Представники колись пропрезидентської фракції зараз коливаються між підтримкою нового гаранта та опозицією до нього, зберігаючи вірність Юлії Тимошенко та “помаранчевим” ідеалам. Група всередині НУНС натякає на можливість оновлення коаліції через призначення нового прем'єра. Серед імовірних кандидатур і Юрій Єхануров, і Віктор Ющенко, і навіть Арсеній Яценюк. У такому разі постає питання про перехід посади спікера до іншої фракції, а цього найменше бажає Володимир Литвин.

 

Крім того, голова Верховної Ради може здійснити інші, менш кон'юнктурні кроки. Усвідомлюючи, що нинішнє скликання парламенту може стати для нього останнім, Володимир Литвин може спробувати домовитися з силами, які позбавили його іміджу “третьої сили”. Так, наразі підтримки всередині діючого парламенту потребує як Арсеній Яценюк, так і Сергій Тігіпко, який нині є головою партії, котра входить до складу „Блоку Литвина”. За умови вдалих переговорів та домовленостей спікер може розширити свої горизонти та перспективи. Лишається питання, чи готові, власне, нові сили до такої співпраці і чи не стануть цьому на заваді амбіції спікера.

 

Володимир Михайлович готовий підтримати будь-який розклад сил — його біографія як політика є красномовним тому прикладом. Легко змінюючи своїх патронів — від Леоніда Кучми до Віктора Ющенка, потім від Юлії Тимошенко до Віктора Януковича —  Володимир Литвин втратив свою політичну ідентичність. Його намагання позиціонувати себе як  “третю силу” та арбітра, який стоїть над сутичкою, зазнали поразки у президентських перегонах 2009-2010 років. Однак  академік, який “уболіває” за Україну, не здається і продовжує пошук нових протекторів, які дозволили б йому втримати парламентську посаду.