|
Можливе «перегравання» ситуації (скасування результатів 2 туру виборів та призначення повторного голосування, на якому перемогу отримав В. Ющенко, як це було 2004 року) відносно нинішньої президентської кампанії видається достатньо нереалістичним. По-перше, це пояснюється тим, що у суспільстві де-факто не існує явно виражених протестних настроїв стосовно чинної влади – це майже повністю виключає повторення сценарію-2004. По-друге, фаворити президентської кампанії-2010 у своїх передвиборчих трендах та програмах не роблять ставку на ідеологічну складову (як, наприклад, вектор Схід-Захід; Європа-Росія і т. п.), а, замістивши її соціальними складниками (підвищення рівня добробуту населення, збільшення соціальних виплат), досить активно працюють як з протестним до «помаранчевих сил» електоратом сходу України, так і з проєвропейськи налаштованим західним населенням нашої держави.
Із загальних тенденцій нинішнього політичного життя стає зрозумілим, що боротьба за закріплення лідерських позицій на президентських перегонах буде відбуватися в декількох векторах. Перший вектор - це протистояння між владою, яку уособлює БЮТ та прем‘єр-міністр Ю. Тимошенко, та опозицією (Партія регіонів та В. Янукович). Наступний вектор: на противагу діяльності БЮТ та його лідера буде намагатися діяти президент та його Секретаріат (СП). Третій вектор: частина кандидатів у президенти дистанціюються від процесу конфронтації по лініях БЮТ-ПР та БЮТ-СП та будуть позиціонувати себе як конструктивну платформу для забезпечення перш за все економічної стабільності.
Найбільш цікавою на цей час є пара лідерів - Юлія Тимошенко та Віктор Янукович. Вони, згідно з останніми соціологічними дослідженнями, зокрема Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка спільно з Центром «Соціальний моніторинг» (2-12 жовтня 2009 року), у другому турі президентських виборів набирають 30,8% та 42,5% голосів виборців відповідно. Це робить їх головними претендентами на пост глави держави.
Однак усе ще залишається питанням, яку програму розвитку держави запропонують основні гравці президентської кампанії, окрім соціально орієнтованих трендів та передвиборчих обіцянок покращення життя, як вплине перемога того чи іншого кандидата на діяльність головного законодавчого органу країни – Верховної Ради та чи зможе переможець президентських перегонів зі своєю командою (зокрема, фракцією його політичної сили у парламенті) втілити в життя програму розвитку держави.
Команда кандидата в президенти Віктора Януковича (законотворча спроможність)
Наразі команда В. Януковича – це 175 народних депутатів фракції Партії регіонів у ВРУ, що має досить значний вплив як в парламенті, так і за його межами. Найближчими соратниками її лідера можна назвати Ганну Герман, Миколу Азарова та Нестора Шуфрича. Інші активно лобіюють інтереси своїх бізнес-спонсорів та мають ситуативні успіхи в прийнятті рішень (та відповідних законопроектів) у цілому.
Більшість законопроектів, що подавалися колегами В. Януковича, загалом відповідають стандартам та передвиборчим обіцянкам. Здебільшого це проекти соціального спрямування, галузевого розвитку та промислового виробництва. Але якщо врахувати, що деякі бізнес-групи, представлені в Партії регіонів, мають у своїх активах потужні промислові бази, то такі законопроекти можна розцінити як лобіювання інтересів великого бізнесу, а не турботу про суспільство. Тож не дивно, що більшість з поданих членами Партії регіонів законопроектів не була сприйнята навіть соратниками з фракції Комуністичної партії України.
За перше півріччя 2009 року законотворчі ініціативи членів опозиційної партії були представлені переважно законопроектами, спрямованими на вирішення політико-правових проблем, що склали 27% загальної кількості поданих на розгляд проектів законів (відповідно 69 із 253). Частина цих проектів була присвячена проблемам судової гілки влади, Цивільному процесуальному кодексу (наприклад, це два проекти про Земельний кодекс та один про Державний земельний (іпотечний) банк) ( http://www.deputat.org.ua/vr_analit_1289.htm).
Ще одним напрямом діяльності представників Партії регіонів стало законодавче забезпечення економічної діяльності в країні, що вилилося в 49 законотворчих ініціатив, які стосувалися, зокрема, акцизних зборів, оренди землі, ринку зерна, тендерних процедур, спрощення оподаткування на час фінансової кризи та впровадження мораторію на перевірку суб’єктів підприємницької діяльності з боку податківців та ін. Однак до втілення в життя задекларованого в програмі положення про прийняття Податкового кодексу представники фракції так і не дійшли.
Також члени фракції Партії регіонів 7 законопроектів присвятили роботі правоохоронної системи (поправки до Кримінального, Кримінально-процесуального та Адміністративного кодексів) та по одному проекту - подоланню епідемії туберкульозу і становленню системи медичного страхування.
Однією з основних тем законодавчих ініціатив членів Партії регіонів залишається соціальна тема, яку вони намагалися представити в законопроектах про захист прав споживачів; соціальний захист працівників міліції, селян, безпритульних; встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму та розміру мінімальної зарплати (до цієї проблеми вони поверталися декілька разів); проект Житлового кодексу; проект про державну підтримку забезпечення громадян доступним житлом; соціальний захист і пенсійне забезпечення інвалідів; обов’язкове державне пенсійне страхування. Однак прийнято з них було лише 10%.
З урахуванням парламентської діяльності Партії регіонів можна зробити такий висновок: хоча у членів фракції ПР є дуже велике бажання проводити соціально-економічні реформи, однак бізнес-оточення, яке потужно представлене в парламенті, намагається забезпечити, перш за все, власні бізнес-інтереси.
Передвиборчі програмні тренди В. Януковича та аналіз можливості їх виконання
Незважаючи на досить низькі показники законотворчої діяльності фракції Партії регіонів у сфері соціальній, В. Янукович (як і 2004 року) вирішив йти на вибори з соціальними гаслами. Лідер Партії регіонів закликав політиків об'єднатися для боротьби з бідністю, домогтися виділення 40 млрд грн на соціальні потреби - зростання прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати та інших соціальних витрат. Однак у принципових вимог Партії регіонів не зникла дилема: регіоналам, власникам підприємств, це вкрай невигідно. Федерація роботодавців України, яку очолює представник ПР В.Бойко, ще місяць тому повідомила уряд, що ухвалення закону про підвищення соціальних стандартів в Україні призведе до збільшення собівартості продукції українських підприємств на 40-50%, що потягне за собою скорочення робочих місць та масові звільнення. Тож члени Партії регіонів на цей час не виступають єдиною командою, а голосують ситуативно, виходячи з політичної доцільності. Тому підтримка з боку 172-х членів Партії регіонів законопроекту щодо збільшення мінімальної заробітної плати з 699 гривень на місяць до 922 гривень на місяць у 2010 році, який Верховна Рада прийняла 20 жовтня, – це, скоріше, політичний жест на підтримку кандидата в президенти від Партії регіонів В. Януковича та його передвиборчої програми.
У сфері соціальної політики привертають до себе увагу дві обіцянки лідера Партії регіонів.
Перша: В. Янукович згадав стару тему стосовно виплат при народженні дитини. Він надав їй нового поштовху і озвучив такі цифри: при народжені першої дитини сім‘я отримуватиме 25 тис. грн, другої – 50 тис. грн, третьої – 100 тис. грн. Проте у цьому аспекті є досить показове протиріччя: в лютому цього року фракція Партії регіонів майже у повному складі проголосувала у першому читанні за законопроект, який був покликаний знизити рівень виплат при народженні дитини - прив‘язати рівень виплат до прожиткового мінімуму (він так і не був прийнятий).
Друга обіцянка: Віктор Янукович у своїй передвиборчій програмі ствердив намір забезпечити фінансування медицини в об‘ємі не менше ніж 10% ВВП. Наразі цей показник становить 3,4%. Отож збільшення його рівня навіть удвічі за наступні декілька років нереальне («Коментарі», № 41 (192), від 30.10.2009).
Варто зазначити, що більшість передвиборчих тез В. Янукович запозичив з попередніх своїх передвиборчих програм. Зокрема, виділення житла робітникам бюджетної сфери при укладенні ними трудового договору на 20 років; підвищення мінімальної пенсії на 20% вище прожиткового мінімуму; підтримка агропромислового комплексу та металургії, розширення фінансових повноважень місцевої влади, а також обіцянка малому бізнесу «п’ятирічні податкові канікули» та спрощення процедури їх реєстрації.
Соціальні пріоритети кандидата в президенти В. Януковича досить суттєво «розбавлені» обіцянками представникам великого бізнесу, котрі досить потужно представлені у фракції Партії регіонів у Верховній Раді. Серед іншого, це задеклароване зниження ПДВ до 17% і податку на прибуток до 19% вже в 2011 році. Схожі тезиси були в Податковому кодексі, який представники ПР розробили ще 2007 року. В їхньому проекті передбачалося поетапне зниження податкового тиску з уведенням жорсткого податкового нагляду з боку держави: збільшення розміру штрафів за виявлення порушень та нівелювання ролі судів у податкових питаннях. З огляду на те, що в Партії регіонів представники великого бізнесу не були зацікавлені у прийнятті такого роду змін до Податкового кодексу, документ так і не став чинним.
Нинішні заяви лідера Партії регіонів свідчать, що її представники, особливо наближені до Януковича, не відмовляються від свої намірів внести зміни в бізнесові правила гри.
Додатковими ж трендами старту виборчої кампанії В. Януковича, які були озвучені ним на з‘їзді Партії регіонів, стали:
- Зменшення податків. Найбільш суттєво – втричі для підприємств, на яких створюються нові робочі місця та запроваджуються новітні технології.
- Відновлення і модернізація системи державного управління. Одним з пріоритетів у цьому В. Янукович бачить – передачу влади і ресурсів у регіони місцевому самоврядуванню.
- Розблокування кредитування у банківський сфері та понижені процентні ставки для підприємців в усіх галузях економіки.
- Підтримка гірничо-металургійного комплексу та сільського господарства.
- Державна підтримки науки, розвитку університетів, стимулювання високотехнологічного виробництва, розробок і впровадження інноваційних програм.
- Поліпшення загальної екологічної ситуації в країні. Розвиток та використання альтернативної енергетики.
- Пріоритет зовнішньої політики - відновлення повноцінного партнерства з Росією, а також розвиток взаємовигідного партнерства з США.
З позицій В. Януковича випливає той факт, що більшість його ініціатив направлена саме на розвиток бізнесу в Україні з урахуванням інтересів окремих членів фракції Партії регіонів.
Наскільки ж вдасться втілити програму дій кандидата в президенти В. Януковича у життя буде залежати від того, якої конфігураційної зміни зазнає Верховна Рада після січневих виборів.
Найбільш лояльною політичною силою до В. Януковича та Партії регіонів залишається лише Комуністична партія України на чолі з Петром Симоненком. Втім деякі поступки Партії регіонів щодо президента чи прем‘єра все ж таки змушують комуністів сприймати очільника ПР та її членів як сателітів «помаранчевого» табору. Не виключено, що в ході президентської виборчої кампанії (особливо у разі перемоги В. Януковича) відбудеться відтік частини депутатів інших фракцій у табір переможця, а комуністи виступлять на підтримку лідера „Регіонів”. До того ж той факт, що країну очікують дострокові парламентські вибори відразу по закінченні президентських, стає дедалі більш реальним. Адже на фоні загальноукраїнського успіху на виборах, хто б із кандидатів не став президентом, зміна формату парламенту невідворотна. Переможець президентських виборів намагатиметься отримати більшість у Верховній Раді, щоб закріпити за собою позиції у виконавчій владі та уможливити контроль за законодавчою діяльністю народних депутатів.
Якщо В. Янукович обійме посаду президента, то до виборів у Верховній Раді може сформуватися більшість з представників фракцій Партії регіонів та Компартії (як це було в 2007 році), а фракції „Блок Юлії Тимошенко”, „Блок Литвина” та „Наша Україна – Народна самооборона” залишаться в опозиції. Така коаліція на перше місце у своїй роботі ставитиме економічні питання, такі як: зміни у податковій сфері, підтримка пріоритетних галузей економіки та зміцнення фінансової незалежності й владних повноважень органів місцевого самоврядування (за що послідовно виступають представники Партії регіонів). Комуністична партія у складі такого парламентського об‘єднання буде відстоювати соціальну складову законодавчої діяльності, як-от: підвищення пенсій, зарплат та матеріальної допомоги незахищеним верствам населення. Представники Партії регіонів змушені будуть іти на поступки комуністам у цих питаннях для підтримки в голосуванні за економічні ініціативи.
Такий тандем буде здатний плідно працювати в парламенті як у форматі створення законопроектів, так і результативного голосування щодо їх затвердження. Тому можна очікувати, що частина пунктів передвиборчої програми В. Януковича буде виконана, але не без певного тиску на фракцію з боку можливих союзників по коаліції, зокрема Комуністичної партії України.
Команда кандидата в президенти Юлії Тимошенко (законотворча спроможність)
На минулих позачергових виборах „Блок Юлії Тимошенко” отримав 30,71% голосів виборців і сформував другу за чисельністю фракцію в парламенті зі 156 депутатів. Нині команда опонентів В. Януковича виглядає менш потужною, принаймні у Верховній Раді. З огляду на непримиримість Юлії Тимошенко з колегами по парламенту та її одіозне ставлення до перших осіб інших фракцій команді БЮТ досить важко домовлятися з іншими партіями щодо підтримки рішень або законів, які білосердечні вносять на розгляд парламенту. Особисто Тимошенко досить непросто знайти спільну мову, принаймні офіційно, з таким потужним гравцем, як Віктор Янукович. Тож 153 голоси - це та підтримка, на яку вона може розраховувати у Верховній Раді.
Можна підтвердити ситуативну лояльність до фракції БЮТ з боку УНП та Ю. Костенка особисто, а також частини КПУ, яка голосує тільки за законопроекти соціальної спрямованості. Також неофіційним партнером команди Ю. Тимошенко є «Народна самооборона» Ю. Луценка. Лояльність з боку очільника МВС та лідера «Народної самооборони» дає БЮТ ще певний відсоток голосів у парламенті для прийняття запропонованих законопроектів та відповідних нормативних актів.
Стосовно законотворчої діяльності команди Ю. Тимошенко ситуація дещо краща, аніж у Партії регіонів. На позитивний показник впливає законотворча діяльність керівника фракції БЮТ Івана Кириленка, котрий подав 38 законопроектів, з яких 7 було прийнято:
- 1006 26.12.2007 „Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України шостого скликання та обрання голови, першого заступника, заступників голови, секретаря та членів Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації”, 25-VI
- 4202 16.03.2009 „Про внесення змін до Закону України "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби" (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету)”, 1201-VI
- 4310 02.04.2009 „Про Звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки”, 1223-VI
- 4351 14.04.2009 „Про відзначення 64-річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні ”, 1260-VI
- 4143 03.03.2009 „Про заходи щодо упорядкування окремих видатків Державного бюджету України”, 1047-VI
- 3686 02.02.2009 „Про визнання такою, що втратила чинність Постанова Верховної Ради України "Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради"”, 1058-VI
- 4035 19.02.2009 „Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції України та законів України, прийняття протиправних рішень посадовими особами Київської міської ради та її виконавчого органу” , 1012-VI
- 098 02.09.2008 „Про обрання Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України”, 343-VI
- 2137 27.02.2008 „Про оптові ринки сільськогосподарської продукції”, 1561-VI
Зважаючи на велику кількість обіцянок, які БЮТ виклав у своїх програмних положеннях «Українського прориву», депутати фракції у першому півріччі 2009 року досить активно взялися за творення законопроектів – їх набралося 314. Здебільшого вони торкалися лише доповнень до Кримінально-процесуального кодексу замість радикальних та конкретних змін у судовій системі України. Антикорупційні ініціативи, які були задекларовані в програмі БЮТ, також не знайшли свого відображення бодай в одному прийнятому законі.
Фракція „Блок Юлії Тимошенко” достатньо продуктивно працювала в напрямі законодавчого оформлення нових правил економічних відносин. Зокрема, законодавчі ініціативи членів фракції торкалися питання акцизів, мита та податків. Це свідчить про направленість законотворчої діяльності депутатів БЮТ більше на інтереси великого та середнього бізнесу, ніж на розвиток малого бізнесу, про що було задекларовано в програмі. Загальний же відсоток позитивного голосування законотворчих ініціатив від БЮТ склав приблизно 18% загальної кількості поданих до Верховної Ради.
Тож парламентська діяльність „Блоку Юлії Тимошенко” має більш продуктивний характер, аніж Партії регіонів. Такий позитив викликаний форматом ситуативного лобіювання інтересів певних бізнес-груп.
Враховуючи те, що лідер партії Юлія Тимошенко очолює уряд і має певні важелі впливу на реформування галузей, більшість законопроектів, які були прийняті нещодавно у Верховній Раді, спрямованні не на виконання бюджету, а на забезпечення лояльності до очільника уряду з боку населення, яке отримало часткове підвищення соціальних стандартів життя (рівень якого, втім, не встигає за інфляційними тенденціями в економіці, особливо в ціновій політиці). Хоч за статистикою парламентська робота фракції БЮТ виглядає ефективнішою, аніж Партії регіонів, однак вона має більш популістські, а не суто економічно-прагматичні направлення.
Передвиборчі програмні тренди Юлії Тимошенко та аналіз можливості їх виконання
Головною агітаційною формулою Юлії Тимошенко буде ефективна діяльність Кабміну в складних умовах глобальної фінансової кризи. Наочне підтвердження виборчої стратегії БЮТ виборці вже побачили у вигляді рекламних плакатів з написами "Вони відпочивають - вона працює", "Вони блокують - вона працює". Тимошенко назвала цю агітацію соціальною, а не виборчою, спрямованою на підтримку духу людей під час кризи. В українському суспільстві існує запит на політичну непряму рекламу, а також на соціальну рекламу, чим успішно користується Тимошенко в підготовці до президентських виборів. Зміщення акцентів з ідеологічного у бік соціального напрямку цілком зрозуміло – Тимошенко, позиціонуючи себе ефективним менеджером, намагається охопити якомога більший сегмент електорату.
Говорячи про програмні засади лідера БЮТ, варто звернути увагу на повернення в її риторику деяких тез з програми «Український прорив», зокрема про поновлення урядом найближчим часом виплат населенню втрачених заощаджень Ощадбанку СРСР, яку в народі називають «Юліна тисяча». Однак говорити про реалістичність цієї обіцянки зарано: за даними Секретаріату президента, станом на 9 жовтня 2009 року в реєстр колишніх вкладників Ощадбанку СРСР, які ще не отримали свою компенсацію, включено 6,58 млн громадян, а в проекті держбюджету на 2010 рік, який зараз перебуває в парламенті, передбачено виплати за знеціненими заощадженнями на суму 250 млн гривень, яких вистачить для виплати тільки 250 тис. осіб.
Наступний аспект обіцянок Юлії Тимошенко - це наголошення на розвитку депресивних регіонів країни за рахунок надання спеціального податкового статусу таким населеним пунктам, де будуть виготовлятися товари на експорт. Це свого роду нагадує повернення вільних економічних зон чи територій пріоритетного розвитку, які саме Тимошенко ліквідувала в 2005 році за часів першого прем‘єрства („Коментарі”, № 41 (192), від 30 жовтня 2009 року).
Донині програма кандидата в президенти Юлії Тимошенко не оприлюднена. Як заявив член БЮТ Микола Томенко, вона буде презентована пізніше за відповідними розділами з участю науковців Академії наук та експертів відповідних напрямів ( http://www.byut.com.ua/ua/news/detail.php?ID=85351). Наразі важко говорити про те, що більш конкретно запропонує Юлія Тимошенко своїм виборцям.
У разі перемоги Тимошенко на президентських виборах варто очікувати (як і в ситуації з перемогою В. Януковича, описаній вище) переформатування парламенту, що прийнятно для неї лише у випадку проведення дострокових парламентських виборів. Адже 153 багнети у таборі фракції БЮТ – недостатня кількість для беззаперечного лідерства Юлії Тимошенко, якого вона якраз і намагається досягнути. Говорити про підтримку іншими політичними силами позицій Блоку Юлії Тимошенко у разі його перемоги досить складно, адже диктувати Тимошенко умови гри не зможе навіть Янукович. Блок Юлії Тимошенко намагатиметься взяти максимальну кількість голосів на парламентських виборах, щоб створити «владну взаємодію» на кшталт російського варіанту – президент є представником парламентської більшості, яка створена однією партією. Не виключено, що цей сценарій буде розіграний лідеркою БЮТ, особливо з огляду на нинішнє часткове послаблення Партії регіонів як у парламентському вимірі, та і у вимірі загальнополітичному.
Стосовно ситуації у Верховній Раді після оголошення результатів виборів та приходу на президентський пост Юлії Тимошенко може бути декілька варіантів взаємодії БЮТ з іншими фракціями.
Перший полягає в тому, що БЮТ буде намагатися створити широку коаліцію, проводячи переговори з Партією регіонів (не виключено, що лідеру Партії регіонів буде запропонована посада прем‘єр-міністра). У разі згоди Партії регіонів на такий формат співпраці Юлія Тимошенко найімовірніше відмовиться від ідеї дострокового припинення повноважень Верховної Ради та проведення позачергових виборів до парламенту. Однак говорити про тривалу життєздатність такого об‘єднання досить складно, адже, зважаючи на ідеологічні розбіжності в програмах БЮТ та ПР, законотворча діяльність може бути зведена до постійного внутрішньокоаліційного протистояння. Особливо це стосуватиметься законопроектів соціальної направленості, на підтримку яких БЮТ не зможе виділити голоси, щоб не ускладнювати економічну ситуацію в країні, яка впливає на рейтинг Ю. Тимошенко (вже як нового президента, гіпотетично).
Другий варіант. У разі перемоги на президентських виборах Юлії Тимошенко можливий частковий розкол всередині Партії регіонів та перехід частини депутатів (особливо бізнесового її сегменту) до лав БЮТ. Така ситуація дозволить створити парламентську коаліцію, до якої можуть увійти також представники „Блоку Литвина” та „Нашої України – Народної самооборони”. Така коаліція буде почасти однорідною, що дасть змогу більш конструктивно підійти до процесу голосування за проекти законів. Зважаючи на участь у можливій коаліції „Блоку Литвина”, який декларує у своїй програмі соціальні догми, можна сподіватися, що співвідношення соціальних та економічних законопроектів, проведених через парламент, буде на рівні 30-70%. При цьому членам БЮТ доведеться зважати на законодавчі ініціативи своїх партнерів та підтримувати їх під час голосування.
Замість висновків
Парламентські баталії, які відбуваються останнім часом, негативно впливають на вирішення соціально–економічних та політичних проблем країни в умовах світової кризи, що в свою чергу прискорює спад економіки. Парламент наразі недієздатний, особливо в питанні антикризової взаємодії з іншими гілками влади. Тож постає питання про його переформатування у майбутньому.
Після президентських виборів слід очікувати переломного моменту в питанні зміни конфігурації політичних сил у Верховній Раді, що може вилитися як у створення нових коаліцій, так і в проведення позачергових парламентських виборів. У будь-якому випадку, зважаючи на сьогоднішній занадто низький показник ефективності роботи Верховної Ради, зміна участі парламентських фракцій у розподілі владних повноважень повинна позитивним чином вплинути на підвищення рівня конструктивності взаємодії парламентарів у питанні законотворчої діяльності.
Леся Шевченко, Ігор Новіков
|
