Торік на парламентському полі діяли декілька значних гравців - це коаліція, опозиція, Кабінет Міністрів та президент. Ефект від їх діяльності був різним.

 

В абсолютних величинах (тобто з огляду на кількість зареєстрованих проектів законів та постанов) найбільш плідно з усіх суб’єктів законотворення в 2009 році попрацював БЮТ – майже 26% всіх зареєстрованих проектів належать йому. Трохи гірший показник, приблизно 20%, у фракції Партії регіонів. Далі по низхідній - коаліція, блок „Наша Україна – Народна самооборона”, Кабінет Міністрів, спільна робота всіх фракцій, результати опозиції, фракція Комуністичної партії України, фракція „Блок Литвина” і президент.

 

Але після аналізу проголосованих документів (що чіткіше показує ефективність роботи суб’єктів законодавчої ініціативи, адже важлива не сама ідея, а те, що сталося при її втіленні) картина трохи змінюється: перший щабель посідає коаліція, другий - представники Партії регіонів, за ними розташувався БЮТ і решта суб’єктів.

 

Отже, для виборця це означає, що очікувати нормальних результатів роботи можна або від членів парламентської більшості, або від найбільшої (найбільших) фракції Ради. Всі решта програють їм у працездатності значно – в рази.

 

Втім такою картина виявляється лише за умови розгляду одразу всіх документів, які зареєстрували суб’єкти законодавчої ініціативи.

 

У Раді-2009 коаліція щодо загального числа поданих документів дійсно значно обійшла опозицію: 353 проти 148. Однак левова їх частка – це проекти постанов, тобто документи, які здебільшого направлені на внутрішні парламентські потреби або на призначення голів сільрад, створення комісій тощо. З них отримали позитивний «вердикт» більш, ніж половина – 174 з 318.

 

За поданими законопроектами, які більш суттєво можуть вплинути на життя країни, ніж постанови, коаліція програла опозиції – 35 проти 78. При цьому у опозиції були прийняті 13 проектів законів, а в коаліції – лише один. Тобто коефіцієнт корисної дії (ККД) з огляду саме на законопроекти учасників більшості – 0,03 проти 0,17 у опозиції.

 

Якщо орієнтуватись саме на законопроекти, то робота Верховної Ради у 2009 році ще раз довела очевидну річ: набагато краще працює не формальна, а реальна більшість – коли опозиція і частина коаліції разом ініціюють та затверджують закони. У такому складі торік було запропоновано 99 проектів, з яких 22 стали законами (ККД – 0,2. Це краще, ніж у коаліції та опозиції окремо).

 

Президент у році, що минув, попрацював із законопроектами відносно непогано. Свою законодавчу музу він змусив працювати перш за все на теми міжнародних відносин (17 з 32 поданих законопроектів). На другому місці зі значним відривом – законопроекти економічного спрямування (4).

 

Коефіцієнт ефективності (відношення прийнятих законопроектів до загальної кількості поданих на розгляд парламенту) у президента доволі високий – 0,5. Тобто кожен другий проект, ініційований главою держави, отримав підтримку Верховної Ради. Якщо врахувати тільки ті законопроекти, які хоча б частково стали виконанням передвиборчих обіцянок НУНС, коефіцієнт ефективності становить лише 0,09.

 

Фактичний опонент президента, Кабінет Міністрів, на законотворчому полі попрацював більш плідно (в абсолютних цифрах). Всього уряд запропонував 253 законопроекти. При цьому Кабмін зосередився на галузевому розвитку та економіці (65 і 63 зареєстрованих законопроекти відповідно), що виглядає логічно з урахуванням завдань, що перед ним стоять. Таким чином, ККД в уряду становить 0,17. Тобто Верховна Рада відхиляла чотири з п’яти запропонованих ним законів. Коефіцієнт корисної дії у коаліції був ще гірший - 0,03. Це яскрава демонстрація того, що, коли справа доходила до прийняття необхідних законів, фактично коаліція не працювала. Хоча саме парламентська більшість висувала прем’єр-міністра і повинна була стати гарантією підтримки дій уряду.

 

Значний відсоток «відмов» доводить, що виконавча влада існувала окремо від влади законодавчої. Це вплинуло на всі процеси, що відбувались в країні протягом 2009 року. Підсумки за минулий рік, які в цілому для країни були невтішними, свідчать, що негативним результатом Україна має «завдячувати» саме відсутності ефективного державного керівництва.

 

 

Щоб чітко оцінити головний як для виборців показник парламентської роботи окремих фракцій, слід подивитись на спрямованість розроблених ними законопроектів, які зрештою були прийняті протягом року. Йдучи цим шляхом, можна уникнути фактору впливу на оцінку роботи депутатів таких чинників, як чисельність фракції, належність її до коаліції або опозиції та інших додаткових умов.

 

Отже, на загал картина з законопроектами виглядає так. Найчисленніша у парламенті фракція Партії регіонів запропонувала 222 законопроекти, з яких були підтримані 11. Таким чином, ККД опозиційної фракції – 0,05. Друга за чисельністю фракція „Блок Юлії Тимошенко” ініціювала 319 проектів, з яких були позитивно проголосовані теж 11 (ККД – 0,03). У фракції „Наша Україна – Народна самооборона” ці показники становлять відповідно 197 і 4 (ККД – 0,02). У фракції Комуністичної партії України – 48 і 1 (ККД – 0,02), у фракції „Блок Литвина” – 44 і 4 (ККД – 0,09).

 

Таким чином, за кількістю запропонованих проектів першою є фракція БЮТ, а от за ефективністю попереду всіх соратники Володимира Литвина, які, що цікаво, представляють найменшу політичну силу в стінах вітчизняного парламенту.

 

Детальний аналіз відповідності внесених на розгляд парламенту проектів законів та постанов задекларованим у програмах обіцянкам трохи корегує цю картину.

 

Фракція Партії регіонів у Верховній Раді України 2009 року не поспішала виконувати власні обіцянки. Популізм програми партії, особливо у частині конкретних обіцянок (наприклад, стосовно надання молодим спеціалістам першого робочого місця та забезпечення, знову ж таки молодих спеціалістів, що працюватимуть на флагманах індустрій, житлом під державні гарантії або 10-річна оренда комунального житла для молодих сімей) не був підтриманий навіть на рівні спроб закріпити ці положення законопроектами. І таких прикладів нехтування власною програмою „Регіони” надали за рік достатньо.

 

Програма Партії регіонів має яскраво виражене соціальне направлення, наповнена закликами до здійснення судової реформи, створення Податкового кодексу, а також надання російській мові державного статусу. Насправді ж „Регіони” найчастіше спрямовували свою законотворчу діяльність на політико-правову тему (56 поданих законопроектів), галузевий розвиток та економіку (49 і 48 законопроектів відповідно), і лише на четвертому місці опинились проекти соціального спрямування (26 випадків).

 

Така диспропорція (пріоритет проблем, яким у передвиборчій програмі не було приділено увагу перед тими, які можна вважати передвиборчими обіцянками) характерна для Партії регіонів. Серед 222 законопроектів, які вони запропонували протягом року (без урахування, були вони прийняті, відхилені або доопрацьовуються), 59 мають ознаки таких, що відповідають передвиборчій програмі Партії регіонів. Тобто вони можуть бути названі спробами бодай частково виконати деякі пункти передвиборчої програми. Але тільки 7 з них є прямим виконанням обіцянок:

 

- проект Закону про Державний земельний (іпотечний) банк України (№ 4337-1 від 26.08.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (щодо розмірів прожиткового мінімуму та розміру мінімальної заробітної плати), (№ 5091 від 03.09.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (щодо підвищення розмірів державних соціальних стандартів та гарантій), (№ 5091-1 від 03.09.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (щодо розмірів прожиткового мінімуму), (№ 5091-2 від 04.09.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (щодо розміру мінімальної заробітної плати), (№ 5091-3 від 04.09.2009),

- проект Закону про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування (№ 4279 від 30.03.2009),

- проект Житлового кодексу України (№ 2307 від 17.03.2009).

 

Тобто відносний коефіцієнт виконання обіцянок (з урахуванням всіх проектів, навіть тих, які з натяжкою можна вважати спробами виконання передвиборних обіцянок) у Партії регіонів складає 0,27, а абсолютний ККД, коли враховані тільки ті проекти, що напряму дотичні до програмних засад Партії регіонів, становить лише 0,03. Це означає, що тільки один з 32-х запропонованих Партією регіонів законопроектів має відношення до її програми.

 

Поза увагою партії залишились такі базисні пункти передвиборчої програми: підтримка молоді; вирішення житлової проблеми (через проведення земельних аукціонів); обіцянки видавати квартири бюджетним працівникам за умови укладання тими 20-річних контрактів на роботу; якісна безкоштовна медична допомога; впровадження передових медичних технологій; створення легального і прозорого ринку землі; створення Національної зернової біржі; впровадження нового Податкового кодексу; перехід до професіональної армії; судова реформа; подолання корупції; і зрештою улюблена забавка „Регіонів” – надання російській мові статусу державної.

 

До того ж Партія регіонів не відзначилась настирливістю у проштовхуванні своїх законотворчих ініціатив. З 222-х поданих фракцією законопроектів було проголосовано  і позитивно, і негативно лише 19. Левова частка документів, що були спродуковані „регіональними” мозками (91,4% усіх запропонованих) так і залишилися в підвішеному стані – або подані на розгляд, або чекають доопрацювання.

 

Проблема другої за чисельністю фракції „Блок Юлії Тимошенко” була в тому, що її передвиборча програма була аж занадто масштабна. І не дивно, адже в преамбулі були слова: «Наша країна заслуговує на все і одразу». От саме це «все» БЮТ і планував дати Україні під виглядом „Українського прориву”.

 

Формально певний прорив вони створили – подали найбільшу кількість законопроектів до парламенту – 319. Але при цьому страждала ефективність – хоча БЮТ і очолював більшість, але ККД прийнятих проектів по відношенню до запропонованих у цієї політичної сили був нижче, ніж у лідерів за цим показником – „Блоку Литвина” і Партії регіонів.

 

З огляду на всебічність програми депутати від БЮТ мали б подавати проекти різноманітної направленості приблизно у рівних пропорціях. Насправді ж соратники Юлії Тимошенко віддали перевагу політико-правовій тематиці (94 запропонованих проекти), економіці (56), галузевому розвитку (44) і соціальній сфері (42).

 

Очевидно, що на парламентську роботу БЮТ сильно вплинула необхідність супроводження діяльності Кабміну, тобто свого лідера на посаді прем’єр-міністра. Тому, наприклад, саме БЮТ з неабиякою активністю «воював» з різноманітними наслідками фінансової кризи на території України. Тільки цій доволі вузькій і зовсім не передбаченій у власній програмі темі депутати зазначеної політичної сили присвятили 7 законопроектів.

 

Абсолютний показник виконання власних передвиборчих обіцянок у БЮТ (якщо брати до уваги всі запропоновані фракцією проекти законів, що мають хоча б якісь ознаки роботи над обіцяним - без урахування, чи були вони прийняті, відхилені або доопрацьовуються) гірший, ніж у Партії регіонів: лише 45 законопроектів, поданих командою Юлії Тимошенко до парламенту, мають ознаки слідування програмним положенням блоку. Коефіцієнт корисної дії у цьому випадку складає 0,14. Але за кількістю „точних влучень” у власну програму (йдеться про законопроекти, що збігаються з програмними положеннями) справи у „Блоку Юлії Тимошенко” кращі, ніж у його опонентів з оточення Віктора Януковича: соратники прем’єра подали 16,5 таких законопроектів. Це означає, що ККД виконання (або спроб виконання) білосердечними обіцянок склав 0,05. Тобто і за кількістю, і за якістю точних «влучень» БЮТ має кращі результати, ніж Партія регіонів.

 

До позитиву БЮТ слід зарахувати:

- проект Закону про внесення змін та доповнень до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України" (№ 4198 від 12.03.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо скасування пільг при вступі у вищі навчальні заклади), (№ 5177 від 30.10.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо проведення всеукраїнського та місцевих референдумів (№ 4299 від 01.04.2009),

- проект Закону про спеціальну перевірку відомостей, які подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення або погодження призначення на які здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України (№ 2169 від 14.04.2009),

- проект Закону про Фонд державного майна України (№ 4370 від 15.04.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень з питань приватизації (№ 5048 від 12.08.2009),

- проект Закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (№ 4112-1 від 06.10.2009),

- проект Закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (№ 4112 від 30.03.2009),

- проект Закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (№ 4112-1 від 06.10.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та інших законодавчих актів України (щодо усунення корупційних механізмів у сфері оціночної діяльності та недопущення монополізації сфери оціночної діяльності), (№ 4709 від 24.06.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо негайного набуття чинності законами, якими зменшуються податки для малого та середнього бізнесу), (№ 4088 від 19.02.2009),

- проект Закону про внесення змін до статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" (щодо скорочення термінів виплати колишнім народним депутатам України матеріальної допомоги на період їхнього працевлаштування), (№ 4122 від 26.02.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про статус народного депутата України" (щодо обмеження пільг народного депутата), (№ 4136-1 від 11.03.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (щодо делегування повноважень), (№ 4615 від 05.06.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про статус народного депутата України" (щодо обмеження пільг народного депутата), (№ 4136-1 від 23.09.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про інформацію" (№ 4485 від 15.05.2009).

 

З огляду на обіцяне ще одним важливим надбанням БЮТ (щоправда, у компанії з НУНС) став проект Податкового кодексу України (№ 2215 від 21.07.2009) – один з найбільш очікуваних документів у державі.

 

Таким чином, у підсумку більшість запланованих БЮТ «проривів» так і залишились на папері. Зокрема, йдеться про конституційні зміни, впровадження справедливого правосуддя, масштабну інтернетизацію країни, декларування витрат державними посадовими особами та держслужбовцями, істотне посилення кримінальної відповідальності за корупційні дії, транзитний прорив, ліквідацію ПДВ або про такі досить екзотичні, як «бебі-бум» або програму «Сільський лікар».

 

За «доброю» парламентською традицією БЮТ, як і Партія регіонів, не був занадто наполегливим у просуванні власних законотворчих ініціатив: з 319 законопроектів були проголосовані (позитивно та негативно) лише 29, тобто 90,9% ініціатив соратників Юлії Тимошенко продовжують знаходитись на різних підготовчих етапах.

 

За кількістю підготовлених протягом 2009 року законопроектів третя щодо числа мандатів псевдопрезидентська фракція блоку „Наша Україна – Народна самооборона” опинилась на третьому щаблі. А за коефіцієнтом корисної дії, тобто кількістю прийнятих законів, вона взагалі остання (разом з комуністами їх коефіцієнт прийнятих законів дорівнює 0,02).

 

Програма „Нашої України – Народної самооборони” була доволі стисла, але в ній приділялась увага широкому спектру проблем сучасної України. У своїй же реальній роботі народні депутати НУНС аж занадто захопилися однією темою – політико-правовою (підготували 87 законопроектів). Утричі менше їх цікавили економіка, ще рідше – галузевий розвиток. Багато інших сфер вони взагалі оминули.

 

Всього за 2009 рік „Наша Україна – Народна самооборона” підготувала (без урахування, були вони прийняті, відхилені або доопрацьовуються) 42 законопроекти, які в тій чи тій мірі були дотичні до програмних засад. У цьому випадку їх ККД – 0,21. З них 18,5 були влученнями «в десятку» - в цих законопроектах безпосередньо йшлося про виконання передвиборчих обіцянок НУНС. З огляду на ці дані маємо точний ККД фракції на рівні 0,09. Це кращий результат серед трьох парламентських мастодонтів - найбільших та найвпливовіших фракцій Ради.

 

Серед «влучень» колись пропрезидентської політсили:

- проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти (№ 4241-1 від 09.04.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (щодо захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності), (№ 4415 від 27.04.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (№ 4815 від 10.07.2009),

- проект Закону про вдосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (№ 4549-2 від 09.09.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо скасування податкової міліції (№ 5336 від 10.11.2009),

- проект Закону про національний культурний продукт (№ 4298 від 01.04.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" (щодо захисту прав громадян України за кордоном), (№ 4818 від 10.07.2009),

- проект Закону про державний земельний банк України (№ 4337 від 10.04.2009),

- проект Закону про порядок організації та здійснення азартних ігор в Україні (№ 4648 від 11.06.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо декларування доходів та витрат вищих посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави і органів місцевого самоврядування, та їх близьких осіб), (№ 5493 від 28.12.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" (щодо формування кваліфікаційних комісій), (№ 3606 від 14.01.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про статус народного депутата України" (щодо обмеження пільг), (№ 4136 від 03.03.2009),

- проект Закону про місцеву поліцію (№ 4199 від 13.03.2009),

- проект Закону про внесення змін до Закону України "Про боротьбу з корупцією" щодо посилення протидії корупції (№ 4119 від 11.06.2009),

- проект Закону про Національний антикорупційний комітет (№ 5437 від 15.12.2009),

- проект Закону про порядок визначення розміщення закладів з проведення азартних ігор (№ 4452-2 від 13.05.2009),

- проект Закону про винесення грального бізнесу за межі населених пунктів України (№ 4452-1 від 08.05.2009),

- проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції (№ 5398 від 17.12.2009).

 

Також разом з „Блоком Юлії Тимошенко” депутати НУНС підступили до одного важливого пункту своєї передвиборчої програми – Податкового кодексу України, № 2215 від 21.07.2009.

 

Але ні до скасування депутатської недоторканності, ні до створення інституту виборних мирових суддів, ні до доступного соціального житла, ні до обов’язкового державного медичного соціального страхування, ні до проблем села, ні до цілої низки інших своїх обіцянок у депутатів від НУНС руки так і не дійшли.

 

Просування власних законопроектів до голосування у НУНС є неефективним. Зі 197 розроблених фракцією законопроектів лише 14 отримали хоча б якусь оцінку Ради через голосування. Тобто 92,9% парламентських ініціатив блоку чекають своєї долі або доопрацювання.

 

Передостання за чисельністю парламентська фракція Комуністичної партії України має низький показник як за кількістю підготовлених законів, так і прийнятих. Тому не дивно, що дуже масштабна (за висунутими ідеями, серед яких є навіть така екзотична для комуністичної ідеології, як захист канонічного православ’я) передвиборча програма КПУ майже не мала свого продовження у парламентській діяльності прибічників всесвітнього пролетарського братерства.

 

Комуністи спромоглися підготувати (без урахування, були вони прийняті, відхилені або доопрацьовуються) лише 7 законопроектів, у яких хоча б частково йшлося про речі, оприлюднені КПУ в передвиборчій програмі (ККД – 0,15). Але серед них так і не знайшлося жодного, який би повністю відповідав бодай одному з її пунктів. Тобто всі плани, починаючи від обіцянок ліквідувати інститут президентства і закінчуючи ідеями про введення прогресивного податку на прибуток та податків на багатство і розкіш, залишилися за бортом комуністичного „крейсера Аврора”.

 

Крім того, на майбутнє виборцям не варто очікувати від комуністів наполегливості у справі просування власних ідей у Верховній Раді, бо 2009 рік засвідчив, що цим соратники Петра Симоненка перейматись не будуть. З 48 запропонованих фракцією законопроектів тільки 3 дійшли до процедури голосування, тобто 93,8% їхньої законотворчої роботи так і не набули ознак закінченості.

 

Остання за чисельністю фракція „Блок Литвина” розробила 44 законопроекти – найменше за всіх. Але саме ця політична сила перша за показником корисної дії – по відношенню прийнятих законопроектів до запропонованих.

 

Щоправда, свою діяльність соратники Володимира Литвина чомусь присвятили галузевому розвитку. Про це можна судити з кількості розроблених ними проектів цього напрямку, їх найбільше у скарбничці блоку – 13. Хоча їх програма якщо й виділяє якусь окрему галузь, то лише сільське господарство.

 

Програма блоку при своїй відносній стислості «балує» електорат Володимира Литвина масштабом поставлених завдань. Але спроби їх реалізувати були поховані руками самих прибічників спікера Верховної Ради. Вони спромоглися запропонувати (без урахування, були вони прийняті, відхилені або доопрацьовуються) лише 8 законопроектів, які більш-менш відповідають їх програмним засадам (ККД – 0,18). З них тільки два проекти (проект Закону про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати у 2010 році, № 4762 від 03.07.2009; проект Закону про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, № 4762 від 14.07.2009) мають максимально близьке відношення до програми блоку. Отже, ККД виконання обіцянок у фракції „Блок Литвина” на рівні 0,05.

 

Якість роботи представників блоку (кількість законопроектів, які були проголосовані від загального числа поданих) – 5 з 44. Тобто 88,6% їх проектів ще не були поставлені на розгляд Верховної Ради. Але навіть такий низький показник, як виявилось, - краще, що є сьогодні в українському парламенті.

 

 

Чіткіше за решту фракцій парламенту намагалися виконати (з огляду на всі підготовлені ними законопроекти, незважаючи на їх подальшу долю – чи то стали вони законами, чи то були відхилені, чи то продовжують доопрацьовуватись) свої програмні установки  представники блоку НУНС. Майже в два рази гірше з цим справлялись представники БЮТ і БЛ, ще більш блідо виглядали депутати від найбільшої фракції ПР і фактично зовсім забули про свою програму в повсякденній парламентській роботі комуністи.

 

Цей низький рейтинг може стати ще менш позитивним для всіх його учасників, якщо згадати, що навіть у лідера коефіцієнт корисної дії (в сенсі виконання обіцянок) лише 0,09, тобто 9%. При цьому слід пам’ятати, що в абсолютних цифрах цей результат фактично стає мізерним.

 

Свої сили депутати НУНС кинули на вирішення тактичних завдань, пов’язаних з внутрішньополітичним протистоянням. І цей приклад колись пропрезидентської політичної сили наслідували інші фракції Верховної Ради – вони займалися «великою політикою» трикутника Банкова-Грушевського-Інститутська, а не прямими своїми обов’язками – просуванням інтересів тих верств населення, які віддали їм свої голоси на виборах.

 

Невтішною стає картина і з огляду на те, що саме з напрацьованого фракціями (а саме з того, що відповідає їх політичним програмам) врешті стало законами. З боку фракції „Блок Литвина” таких за рік було 3, у Партії регіонів – 2, НУНС – 1. У БЮТ таких влучень нема взагалі, аналогічна проблема у КПУ. І це при тому, що в зазначених цифрах відображені всі (як стовідсоткові, так і лише часткові) збіги прийнятих законів авторства цих фракцій з їх передвиборчими програмами.

 

 Якщо детальніше, то „Блок Литвина” спромігся запропонувати, а потім і знайти голоси на підтримку трьох своїх законопроектів, які у вигляді передвиборчих обіцянок фігурували у їх програмі (тобто Верховна Рада прийняла ці проекти законів). Найголовніші – це проект Закону про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати у 2010 році, № 4762 від 03.07.2009; проект Закону про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, № 4762 від 14.07.2009 (соратники Литвина обіцяли підвищувати соцстандарти) та Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно погодинної оплати праці, № 1574-VI від 25.06.2009 (у їх програмі був пункт про впровадження погодинної оплати праці).

 

Депутати Партії регіонів змогли втілити в життя лише дві свої обіцянки, та й то лише дуже частково (тобто законами стали ті законопроекти авторства Партії регіонів, які лише частково збігаються з програмою партії). Завдяки їм в Україні з’явився проект Закону „Про внесення змін до статті 17 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (щодо процедури складення присяги), № 4375 від 12.05.2009. Це все, що вони змогли дати суспільству замість обіцяної судової реформи, яка, на їх думку, мала б затвердити незалежне правосуддя та пряму виборність суддів громадянами. Ще вони „перетворили” в закон свій проект Закону „Про внесення змін Закону України "Про міліцію" (щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції), № 4037 від 06.02.2009. У своїй програмі Партія регіонів обіцяла міліціонерам, разом з вчителями, лікарями, працівниками культури та військовослужбовцями, набагато більше, а саме – при укладанні трудового контракту на 20 років вони мали б отримати ключі від квартир, які після 20 років роботи ставали б їх  власністю.

 

Блок НУНС реалізував (через прийняття Верховною Радою запропонованого ним законопроекту про деякі питання запобігання та протидії корупції, № 5398 від 17.12.2009) лише малу частину однієї своєї обіцянки – створити в Україні підзвітну громадянам правову державу; а ще вони обіцяли створити національне антикорупційне бюро.

 

У БЮТ та КПУ, як вказано вище, в цьому сенсі аналізувати нема чого.

 

Правда, можна уточнити ці показники (тобто кількість законопроектів окремих фракцій, які частково або повністю відповідають їх передвиборчим обіцянкам, що стали законами), якщо врахувати колективну творчість фракцій і зарахувати кожному зі співавторів по балу за спільний прийнятий закон. Так, про енергетичну безпеку держави одночасно попіклувались всі парламентські фракції єдиним запропонованим ними й прийнятим більшістю голосів Законом „Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» ( щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії)”, № 1220-VI 01.04.2009.

 

Також БЮТ і КПУ разом розробили ще один дотичний Закон „Про внесення змін до деяких законів України” (щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива”, № 1391-VI 21.05.2009. Всі п’ять фракцій разом запропонували і прийняли Закон „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян”, № 1510-VI 11.06.2009, хоча б таким чином злегка перейнявшись однією з центральних проблем своїх передвиборчих програм – житловою. Науці, якій теж обіцяли зелене світло всі фракції Ради, одноразово допомогли лише ПР, БЮТ та КПУ, проштовхнувши Закон „Про наукові парки”, № 1563-VI 25.06.2009. Трохи іншим складом – ПР, НУНС і КПУ – депутати вдосконалили норми щодо боротьби з корупцією, давши зелене світло Закону „Про внесення змін до деяких законів України” (щодо вдосконалення організаційно-правових основ запобігання, протидії, припинення корупції і організованої злочинності та виконання комітетами Верховної Ради України контрольних функцій), № 1692-VI 23.10.2009.

 

З урахуванням цих даних картина ефективності виконання власних обіцянок у 2009 році трохи змінюється. У Партії регіонів нараховується 6 результативних «пострілів», у „Блоку Литвина” – 5, стільки ж у комуністів, у БЮТ і НУНС – по 4. І все ж таки навіть ці цифри є несуттєвими, особливо з огляду на ті завдання, що ставили перед собою всі фракції напередодні виборів.

 

У загальному заліку 24 закони (сума всіх прийнятих), які можна назвати виконанням обіцянок, розділені на 365 днів у році й на 450 депутатів у парламенті, – це занадто мало. Адже виходить, що на один такий закон протягом року мають трудитись майже 19 депутатів. Причому насправді робочих днів за цей рік у них буде лише 15. Решта часу, тобто 11,5 місяця або 350 днів, народні обранці фактично відпочивають або займаються ще чимось, але тільки не тим, заради чого їх обирали до парламенту.

 

Бо, наприклад, Партія регіонів повинна була за будь-що намагатися прийняти зазначені у своїй програмі такі доленосні для країни закони, як щодо розв’язання житлової проблеми шляхом проведення земельних аукціонів, створення прозорого і легального ринку землі, впровадити вкрай необхідний новий Податковий кодекс, перевести українську армію на професійну основу, а також поступово звільнити економіку від надмірного державного втручання та опіки, провести судову реформу, зміцнити парламентську демократію в країні. Але регіонали цього не зробили.

 

А БЮТ кардинально змінив би країну, якби доконче спромігся реалізувати серед іншого свої найсерйозніші обіцянки: прийняти нову Конституцію, ліквідувати пільги та недоторканність народних депутатів, позбавити депутатів-корупціонерів мандатів, розширити права місцевого самоврядування, зробити так, щоб суддів обирав народ, створити громадське телебачення, забезпечити масштабну інтернетизацію країни, зробити так, щоб землі несільськогосподарського призначення продавалися б тільки через аукціони, ввести декларування витрат державними посадовими особами та держслужбовцями, ввести державно-приватне партнерство у створенні основних транзитних автомобільних коридорів, дати законодавчий поштовх побудові нових нафто- і газогонів для створення альтернативних шляхів енергопостачання України та спромоглися б за допомогою законів і інших дій знизити критичну залежність від монопольного імпорту енергоносіїв. Економіка країни отримала б неабиякий поштовх, якби депутати БЮТ прийняли обіцяний Податковий кодекс, скасували ПДВ та мінімізували податкові пільги, знизили собівартість квадратного метру житла та розвили б іпотеку разом зі зниженням вартості кредитів для купівлі житла до європейського рівня.

 

НУНС у своїй програмі дуже чітко виділив ряд цілей державного значення, які вкрай необхідні країні. Серед них, зокрема, такі найважливіші пункти: прийняти Податковий кодекс, ліквідувати податкову міліцію, скасувати депутатську недоторканність та ліквідувати депутатські привілеї, ввести інститут виборних мирових суддів, громадську експертизу та публічну оцінку виконання партіями передвиборчих зобов’язань. А ще обіцянки зробити доступнішим соціальне житло шляхом безперешкодного виділення земельних ділянок для його масового будівництва, запровадити справедливий податок на багатство та розкіш, дати країні обов’язкове державне медичне соціальне страхування. Але нічого з цих глобальних і правильних планів фракція блоку НУНС у життя не впровадила.

 

„Блок Литвина” мав би докорінно змінити життя України, якби зробив закони щодо таких своїх обіцянок: довести частку оплати праці у виробничій сфері з 8% до 30% від собівартості продукції; впровадити державну програму будівництва соціального житла; надати молодим родинам безвідсоткові кредити на житло; ліквідувати податок на додану вартість; повернути мажоритарну систему виборів у Верховну Раду і місцеві органи влади; скасувати депутатську недоторканність та пільги; ввести обов’язкове декларування доходів та витрат держслужбовців та членів їх родин і обов’язкову конфіскацію майна чиновників-корупціонерів та їх найближчих родичів. Але на шляху цих грандіозних змін „Блок Литвина” очікувала повна поразка.

 

Так само, як це сталося з головними обіцянками КПУ. Вони не виконали обіцянки ліквідувати інститут президентства; скасувати недоторканність президента, народних депутатів, суддів, інших посадових осіб; ввести імперативний мандат; надати молодим пільгові кредити на будівництво житла (та й взагалі створити широку систему дотацій, субсидій та кредитів для будівництва житла на доступних умовах); ввести прогресивний додаток на прибуток, податків на багатство та розкіш; ввести держмонополію на видобуток нафти, газу, вугілля та інших корисних копалин.

 

Очевидно, що українські парламентські фракції показали не тільки низький рівень виробництва законів, але і вкрай низький рівень виконання власних зобов‘язань. До всього, якщо фракції все ж таки виконують обіцянки, то вони стосуються найменш значущих для країни тем. Так що вірити передвиборчим обіцянкам українських партій не варто.