|
Січень
- 13 січня “регіонали” за підтримки комуністів та „Блоку Литвина” створили слідчу комісію для розслідування функціонування української газотранспортної системи та забезпечення українських споживачів газом. Це рішення підтримали “регіонали”, комуністи та „Блок Литвина”. Таким чином ВР встановила контроль за перебігом газових переговорів.
- 15 січня на півроку була продовжена робота ТСК щодо дій Нацбанку. Цією ж постановою Рада вирішила повторно вимагати у Ющенка звільнення Голови НБУ. Тимошенко закликала депутатів забрати таке повноваження у Президента на користь парламенту. Цього ж дня парламент ухвалив закон про ТСК, яким, зокрема, спрощувалася процедура імпічменту президента.
- 26 січня 227 голосами було прийнято постанову про звільнення Голови НБУ. Конституційний Суд через місяць визнав, що право звільняти В.Стельмаха має виключно Президент.
- 28 січня Рада зняла з себе відповідальність за фінансово-кредитну сферу, повністю переклавши її на плечі В. Ющенка. У постанові стверджувалось, що Президент взяв на себе особисту відповідальність за знецінення гривні та проблеми у банківській сфері.
Лютий
- 3 лютого ВР подолала вето Президента, що його було накладено на Регламент ВРУ.
- 4 лютого Президент заявив про готовність представити у парламенті власний законопроект про внесення змін до Державного бюджету на 2009 рік. Крім того, він назвав власний підпис під державним кошторисом помилкою і вкотре поклав відповідальність на економічні негаразди країни на уряд Ю.Тимошенко.
- 5 лютого за висловлення недовіри уряду проголосували 203 депутати з 226 необхідних. Це стало другою невдалою спробою опозиції звільнити главу уряду.
- 20 лютого коаліція узгодила низку кандидатур, зокрема, Сергія Тігіпка — на посаду віце-прем'єра з питань фінансів та Віталія Гайдука — як віце-прем'єра з ПЕК.
- 17 лютого Верховна Рада провалила голосування щодо виборів мерів міст у 2 тури з абсолютною більшістю. Ініціатива такого законопроекту народилася з виборів мера Києва, коли двічі вигравав Леонід Черновецький.
Березень
- 2 березня Президент, прем'єр та голова НБУ звернулися до Міжнародного валютного фонду з листом про наміри. Але звернення, спрямоване на одержання другого траншу кредиту в розмірі 16,5 мільярда доларів, згодом повернулося до відправників на доробку без розгляду керівництвом фонду. МВФ заявив про необхідність доопрацювання та прийняття відповідних законів та нормативних актів.
- 3 березня парламент звільнив міністра закордонних справ Володимира Огризка. Замість нього коаліція запропонувала Президенту кандидатуру Бориса Тарасюка. .
Того ж дня Верховна Рада подолала вето президента Віктора Ющенка на закон про тимчасові слідчі комісії, що спрощує процедуру імпічменту президента. Проте 16 березня Президент повторно повернув цей закон до Верховної Ради без свого підпису. Він запропонував опублікувати його за підписом Голови ВРУ, проте попередив про намір оскаржити його в КСУ.
- 17 березня Ющенко вніс свою кандидатуру — нею став посол України в США Олег Шамшур.
- 31 березня Президент передав свій проект змін до Конституції в парламент.
Квітень
- 1 квітня ВР призначила чергові вибори президента України на неділю, 25 жовтня 2009 року. Ющенко заявив про готовність до одночасного проведення дострокових виборів як президента, так і парламенту за умови відкритих списків.
- 2 квітня Партія регіонів заблокувала президію ВР із транспарантами про зміну влади. У Маріїнському парку були розбиті намети ПР. Головна мета акції, за словами представників фракції, - оприлюднення урядом антикризової програми.
- 11 квітня ПР висунула ряд своїх вимог до антикризової програми Кабміну. Проте питання кредиту МВФ не так схвилювало Раду: включення до порядку денного трьох законів, необхідних для отримання другого траншу, було заблоковано фракціями ПР, КПУ та більшою частиною НУНС.
- 16 квітня відбулося чергове блокування, цього разу — фракцією БЮТ. Причиною стала вимога блоку створити ТСК з питань розслідування обставин смерті Ігоря Плужнікова та "заволодіння невідомими особами його власністю, акціями телекомпанії "Інтер".
- 17 квітня президію заблокували вже представники ПР. Причиною була вимога „Блоку Тимошенко” привести до присяги членів Вищої ради юстиції.
- Протягом усього місяця висловлювалися обережні думки чи чутки про утворення коаліції Партії регіонів та „Блоку Юлії Тимошенко”.
- 29 квітня Конституційний Суд ухвалив рішення про неможливість розпуску парламенту через грудневе реформатування коаліції.
Травень
- 7 травня після отримання новин із Німеччини Партія регіонів закликала прем'єра та Президента негайно відправити у відставку міністра внутрішніх справ через побиття ним в стані алкогольного сп'яніння німецьких поліцейських.
- 12 травня представники фракції ПР заблокували трибуну та президію ВРУ з вимогою відставки Луценка. За рекомендацією парламенту було проведене службове розслідування, на період якого Луценка відсторонили від виконання посадових обов'язків. 27 травня він повернувся, а справа подальшого розголосу не мала.
- Також протягом травня дедалі частіше згадували про можливе утворення „ПріБЮТ”.
- 12 травня КСУ визнав неконституційним призначення виборів Президента на 25 жовтня.
- 19 травня було зареєстровано проект про звільнення віце-прем’єра І.Васюника у зв'язку з його діяльністю щодо „Євро-2012”.
- 25 травня Юлія Тимошенко звернулася до Президента з проханням звільнити міністра оборони Юрія Єханурова. Уряд направив до ВР опрацьовану антикризову програму із врахуванням зауважень фракцій.
Червень
- 5 червня парламент 363 голосами звільнив Юрія Єханурова з посади міністра оборони. При чому це відбулося без заслуховування його звіту. А 23 червня свого крісла позбувся і міністр транспорту Йосип Вінський — за поданням голови уряду.
- Короткий оптимістичний період практичної готовності до об'єднання ПР та БЮТ тривав лише перший тиждень літа. Відбулися закриті засідання кожної фракції, на яких було узгоджено подальшу схему дій.
- 7 червня Янукович виступив з гучною заявою про припинення переговорів та необхідність всенародного обрання президента.
- 11 червня парламентові вдалося подолати вето на закон про заборону грального бізнесу.
- 17 червня ВО "Свобода" направила заяву до СБУ, Генпрокуратури та МВС з приводу вбивства, яке нібито скоїв депутат від БЮТ Віктор Лозинський.
- 23 червня президентські вибори 399 голосами були призначені на 17 січня 2010 року.
- 23 червня Партія регіонів знову блокувала роботу парламенту, причиною став Податковий кодекс, запропонований Ю. Тимошенко. Опозиція назвала його передвиборним проектом та заявила, що таким законом уряд відсторонює парламент від бюджетного процесу.
- Друге блокування, 26 червня, “регіонали” присвятили відставці І. Вакарчука та Ю. Луценка. Проте такі перешкоди роботі парламенту не завадили йому протягом місяця призначити вибори Президента на 17 січня 2010 року. Наприкінці місяця ПР висунула вимогу підвищити соцстандарти та пообіцяла блокування парламенту до позитивного розгляду цього питання.
Липень
- Вже 1 липня представники фракції ПР заблокували трибуну та президію Верховної Ради. З'явилася і традиційна “зброя” - плакати з гаслами-вимогами. Вкотре “регіонали” наполягали на звільненні Юрія Луценка та Івана Вакарчука (з мотивацією "Алкоголіків і націоналістів у відставку!"). Також до переліку вимог Партії регіонів увійшло підвищення соціальних стандартів. Блокування тривало весь місяць, за виключенням голосування з окремих питань.
- 3 липня було проголосовано за позбавлення представника БЮТ, Віктора Лозинського, депутатських повноважень.
- 8 липня Президент ветував Закон “Про всеукраїнський референдум”, назвавши його недопрацьованим.
- 16 липня депутати ратифікували угоду про позику ЄБРР, відправили на повторне читання законопроект про рефінансування банків та про підвищення прожиткового мінімуму.
- 24 липня ВР ухвалила зміни до закону про вибори президента. Зокрема, скоротився термін виборчої кампанії до 90 днів.
Серпень
- 18 серпня В. Ющенко наклав вето на закон про вибори президента, заявивши, що низка положень не відповідає Конституції України.
- 21 серпня, на позачерговій сесії, депутати успішно здійснили свої наміри: вето на фінансування „Євро-2012” за рахунок коштів Нацбанку було подолане 384 голосами. Також 325 голосів нівелювали президентське вето на закон про вибори.
- 24 серпня Президент підписав указ про всенародне обговорення його проекту Конституції.
Вересень
- 1 вересня ПР знову заблокувала парламентську трибуну, мотивувавши це порушенням деякими фракціями обіцянки підтримати підвищення соціальних стандартів.
- 4 вересня Президент повторно ветував закон про виділення коштів на „Євро-2012”.
- 9 вересня Голова ВР підписав закон про вибори президента, вето на який подолав парламент. І вже 14 вересня Президент не забарився із оскарженням його у Конституційному Суді.
- 22 вересня депутати змінили спосіб голосування за соціальні стандарти на поіменний, але сам законопроект не отримав схвалення. Після чого ПР продовжила блокування.
Жовтень
- 6 жовтня Партія регіонів таки домоглася свого: був проголосований законопроект про підвищення соцстандартів. Також депутати підтримали вимогу до Президента підписати закон про виділення коштів на „Євро-2012” — Ющенко в черговий раз відмовився.
- 7 жовтня у ВР було зареєстровано проект про нові кадрові призначення. Віце-прем’єрами пропонувалося призначити ректора КПІ Михайла Згуровського та мера Кривого Рогу Юрія Любоненка. Міністром фінансів - заступника голови Державної податкової адміністрації Федора Ярошенка, а міністром транспорту - власника ЗАЗу, бютівця Таріела Васадзе. “Регіонали” в свою чергу подали проекти про звільнення членів уряду - міністра ЖКГ Олексія Кучеренка, міністра праці Людмили Денисової та міністра охорони здоров'я Василя Князевича.
- 8 жовтня фракція БЮТ втратила кілька власних “штиків”. На засіданні фракція виключила зі своїх лав депутатів Ігоря Рибакова, Геннадія Задирка і Володимира Каплієнка за синхронні голосування з Партією регіонів.
- 9 жовтня парламент 240 голосами схвалив подану Президентом кандидатуру на посаду міністра закордонних справ — ним став Петро Порошенко.
- 15 жовтня у парламенті з'явився законопроект про хімічну кастрацію педофілів — у зв'язку з розслідуванням ґвалтування дітей у МДЦ “Артек”, до якого начебто були причетні депутати від „Блоку Юлії Тимошенко”.
- 20 жовтня в першому читанні був ухвалений закон про зміни до Конституції — щодо недоторканності депутатів і президента. Тепер високопосадовці можуть бути затримані чи заарештовані після набуття чинності обвинувального вироку суду.
- 30 жовтня В. Ющенко підписав закон про підвищення соцстандартів, мотивуючи це тим, що він був ініційований опозицією, хоч і з очевидними політичними мотивами.
Листопад
- 3 листопада ВРУ виділила мільярд гривень на боротьбу із масовою захворюваністю на грип.
- 5 листопада парламент прийняв зміни до повноважень Конституційного Суду, зокрема щодо імпічменту. КС має розпочинати розгляд справи не пізніше, ніж на 5 день після надходження, а копію рішення надсилати у ВР на наступний день після його ухвалення.
- 16 листопада Ющенко ветував закон щодо виділення мільярда гривень на боротьбу із грипом.
- 17 листопада БЮТ запропонував створення ТСК для перевірки законності передачі “Межигір'я” Віктору Януковичу.
- 18 листопада „Блок Юлії Тимошенко” звернувся до КСУ з поданням щодо прийнятого закону про підвищення соцстандартів.
- 19 листопада парламент провалив голосування стосовно проекту Держбюджету на 2010 рік.
- 27 листопада Конституційний Суд визнав неконституційними закон про організацію і порядок діяльності Верховної Ради та Регламент парламенту.
Грудень
- 1 грудня парламент не підтримав нову редакцію Бюджетного кодексу, запропоновану урядом.
- 2 грудня депутати провалили всі поправки до закону про вибори президента, а отже, чинним лишився закон, що викликав незадоволення як Президента, так і Венеціанської комісії.
- 11 грудня Президент заявив, що розпустить ВР у разі, якщо його проект Основного закону не буде ухвалений протягом 100 днів.
- 15 грудня парламент все ж таки виділив кошти на подолання наслідків захворювання на грип — цього разу 608 мільйонів.
- 17 грудня була продовжена робота парламентської слідчої комісії щодо акцій телеканалу “Інтер”.
- 22 грудня Президент підписав закон про виділення коштів на боротьбу з грипом.
- Проект Держбюджету-2010 парламент розглядати відмовився.
- 29 грудня В. Ющенко заветував подовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення до 2012 року.
Висновки
Боротьба з кризою. Протягом року парламент так і не продемонстрував ефективної протидії фінансовій кризі. Антикризові закони надмірно політизувались і ставали предметом торгу, замість того щоб бути прийнятими як першочергово необхідні. Єдиним і фактично показовим заходом у цій галузі стало березневе зменшення зарплат президенту, прем’єру, голові парламенту та іншим державним високим посадовцям.
Опозиція використовувала тему протидії економічним негараздам як засіб тиску на уряд - “регіонали” неодноразово блокували трибуну з вимогами подати на розгляд антикризову програму. Навесні блокування та дебати щодо плану дій уряду відносно боротьби з кризою стали лише виправданням бездіяльності парламенту та послабили контроль за функціонуванням виконавчої влади, яка була не в змозі представити чіткий план дій. Також метушня довкола заходів щодо протидії економічному колапсу та прийняття законів, необхідних для отримання другого траншу МВФ, стала своєрідним прикриттям для активізації переговорного процесу щодо утворення “широкої коаліції”. Лише у травні уряд подав свою програму із урахуванням ідей опозиції.
Фактично вжиття заходів з подолання наслідків фінансово-економічної кризи лягло на плечі виконавчої влади. Опозиційним силам було вигідне погіршення стану господарства та соціально-економічного життя в країні — з метою дискредитації влади та персонально глави уряду Юлії Тимошенко.
Наближення президентських виборів сфокусувало увагу парламентарів не на ефективності роботи чи нагальних проблемах, а перевело все у політичну площину. Натомість активізувалися традиційні соціальний популізм та практика “гучних заяв” - висловлення ідей ґрунтовних змін без подальших спроб їх утілення. Одним з них став закон про підвищення соцстандартів, запропонований Партію регіонів з метою завдати удару по уряду. Таким чином, під бюджет, який вижив лише за рахунок кредитів МВФ, було закладено своєрідну “бомбу”, яка ще чекає свого часу для вибуху.
Кадрові зміни. За рік кількість вакантних місць у Кабінеті Міністрів зросла, проте значна частина крісел так і залишилась без нових господарів.
Коаліція неодноразово заявляла про готовність до призначення нових міністрів, але обіцянки виконані не були. Серед претендентів, що розглядались, фігурували такі прізвища: С.Тігіпко, В.Гайдук, М.Згуровський та Т.Васадзе. Партія регіонів неодноразово виступала за звільнення Ю.Луценка та І.Вакарчука. Крім того, під загрозу звільнення потрапляли міністри праці, охорони здоров'я та надзвичайних ситуацій. Через низку протиріч із Ю. Тимошенко змушений був піти Й.Вінський.
Єдиним, хто таки здобув урядову посаду, став Петро Порошенко, який у жовтні очолив Міністерство закордонних справ. Після того як у березні був звільнений В.Огризко, а в червні Ю.Єхануров, Президент втратив своїх людей в уряді. Але протягом тривалого часу була складність із компромісною фігурою, яка отримала б підтримку парламенту, оскільки раніше Президент відхилив запропоновану коаліцією кандидатуру Б.Тарасюка. Такий крок сприяв певному об'єднанню коаліції і послабив відцентрові тенденції. Також це стало проявом солідарності БЮТ, якому необхідно було реабілітуватися після тривалих переговорів з Партією регіонів.
Наразі вакантними лишаються крісла очільників Міністерства транспорту, Мінфіну та Міноборони.
Відносини з Президентом. Президент та Верховна Рада провели рік у стані затяжної конфронтації. Відбувалася боротьба практично за кожен важливий закон. Президент активно використовував власне право вето та оскаржував прийняті закони у Конституційному Суді.
Народні депутати змогли подолати вето на окремі закони, зокрема про Регламент ВР, тимчасові слідчі комісії, закон про вибори та заборону грального бізнесу. Парламент виступав згуртовано у питаннях, пов'язаних із посиленням його позицій на противагу Президентові та у питаннях виборчого законодавства. Тим не менш, В. Ющенку вдалося оскаржити найбільш контроверсійні з них — щодо Регламенту та низки положень стосовно виборів Президента.
Президент, фактично втративши свій політичний вплив, щосили намагався контролювати процес та протидіяти посиленню впливу зв'язки ПР-БЮТ, які прагнули змінити виборчі механізми. Ряд економічних вето був спрямований на виправлення популістської бюджетної політики уряду та проти емісійного способу наповнення держбюджету. Але Президент не втримався від того, щоб не завдати удару главі уряду, і підписав завідомо обтяжливий для бюджету закон про підвищення соцстандартів.
Крім того, Президент вніс до парламенту власний проект Конституції, в якому запропонував створення двопалатного парламенту, збільшення регіональних повноважень та новий спосіб формування Кабінету Міністрів. Верховна Рада відмовилася направляти цей документ до Конституційного Суду, тому В. Ющенко виніс його на всенародне обговорення. За його підсумками 11 грудня Президент виніс Раді своєрідний ультиматум — або його проект приймається, або через 100 днів він розпустить парламент. Очевидно, що кінець такого терміну навряд чи припаде на його повноваження, а отже, такі заяви виглядають непереконливо.
Скандали року. Протягом року парламент періодично опинявся в епіцентрі гучних скандалів.
У квітні фракція БЮТ ініціювала утворення слідчої комісії з питання власності телеканалу “Інтер”. Це стало наслідком начебто викривленого висвітлення подій в країні, яке шкодило рейтингу та іміджу прем'єр-міністра. Юлія Тимошенко неодноразово дозволяла собі заяви щодо хибної редакційної політики телеканалу та про вплив на нього окремих осіб та політичних сил. Очевидно, що очільниця уряду прагнула використати парламент для тиску на “Інтер” та його власників.
У травні в центрі уваги преси опинився міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, якого було звинувачено у побитті поліцейських у німецькому аеропорті. Цю подію спробувала використати опозиція для відставки Ю. Луценка. Однак після проведеного Кабміном внутрішнього службового розслідування Ю. Луценко повернувся до виконання своїх обов'язків.
“Інформаційною бомбою” літа стала справа В. Лозинського — депутата від БЮТ, якого звинуватили у вбивстві. Під час слідства, до розкриття усіх подробиць справи, депутат наполіг на знятті з себе недоторканності — і зник. Наразі він перебуває у розшуку. Ця подія спричинила хвилю заворушень у фракції БЮТ, яку, втім, швидко вгамувала глава уряду.
Наближення виборів продовжило війну компроматів. Так, у жовтні розпочалася “справа педофілів” - групи депутатів від БЮТ, яких звинуватили у розбещенні дітей у МДЦ “Артек”. Справа набула значних обертів та суспільного розголосу і була вдало використана політичними опонентами. Наразі не можна достеменно стверджувати про політичну мотивацію порушення цього питання. Епідемія грипу в листопаді відтягла суспільний резонанс, але слідство у справі триває. Проте неможливо чекати її однозначних результатів до завершення президентських перегонів.
Законодавча робота. За рік парламентарі прийняли 235 законів. Проте найбільшого резонансу набули лише деякі з них, зокрема, закон про вибори президента та підвищення соціальних стандартів.
Значний шлях пройшов закон про вибори президента — ключові політичні гравці не могли дійти остаточної згоди щодо сценарію майбутніх перегонів за посаду глави держави. Попередній варіант включав у себе контроверсійні позиції — про формування виборчих комісій парламентськими фракціями. У проголосованому варіанті лишилося скорочення передвиборної кампанії до 90 днів та п'ятикратне збільшення грошової застави — до 2,5 мільйонів. Президент ветував закон та направив його на аналіз Венеціанської комісії. Отримані результати стали рядом поправок до закону, які були провалені парламентом при подоланні вето. Таким чином, виборче законодавство залишилося неузгодженим та розбалансованим, що у подальшому може дати змогу учасникам президентських перегонів затягнути процес оголошення переможця у судових процесах.
Крім того, у парламенті було презентовано кілька проектів нової Конституції. Головною проблемою представлених документів виявилась їх орієнтація на конкретних осіб, що претендують на посаду глави держави. Представлені варіанти переформатування життя країни як у президентську, так і в парламентську республіку. Але дискусії фахівців з цього питання та спроби організації загальнонаціонального обговорення не вирішують проблему розбалансованості влади та неможливості опонентів до конструктивного діалогу та готовності до відповідальності.
Парламентські перспективи
2010 рік принесе ряд кардинальних змін у життя Верховної Ради. По-перше, обрання нового президента неминуче призведе або до зміни формату коаліції, або до призначення позачергових парламентських виборів. Новообраний глава держави у будь-якому разі прагнутиме “своєї” більшості у парламенті та контролю через неї за урядом. Натомість, опоненти шукатимуть усі можливості для послаблення президента. Відповідно, кращим випадком для сторін лишаються переговори з метою припинення політичної стагнації. У випадку позачергових виборів можна очікувати значне оновлення складу парламенту — прихід нових сил та формування неочікуваних союзів.
По-друге, актуальним залишається питання Держбюджету-2010, який досі не затверджений. Після інавгурації нового Президента має бути негайно затверджений державний кошторис життя країни, в інакшому випадку це загрожує крахом національної економіки включно із суверенним дефолтом. Парламентським силам потрібно консолідуватися довкола фінансово-економічних питань. Зокрема, запроваджене восени збільшення соціальних виплат не має за собою реального грошового підґрунтя — тож Верховна Рада також має приймати непопулярні рішення для економічного оздоровлення країни. Але перспектива позачергових виборів навпаки знову штовхне депутатів до популістських обіцянок, які дедалі більше послаблюватимуть країну.
По-третє, можна очікувати зміни складу уряду. Залежно від теперішнього перебігу передвиборної кампанії та ряду домовленостей з політиками “другого ешелону” новий президент може стимулювати оновлення Кабінету Міністрів.
За будь-якого розкладу лишаються дійсними проблеми парламентаризму в Україні: непрофесійність, відсутність відповідальності, популізм та перевага короткочасних тактичних дій з миттєвою вигодою над стратегічним державницьким міркуванням.
|
