— Питання внесення змін до Конституції розглядається у зв‘язці з прийняттям закону про референдум. Він дає змогу скасувати поправки до Основного закону, які були прийняті на початку 2005 року, і повернутись до Конституції зразка 1996 року. Прийняття закону про референдум достатньо ймовірне. Зараз немає необхідних 300 голосів для зміни Конституції. Однак, виходячи з того, якими темпами вони працюють, - захоплення повноважень і розширення політичних впливів, то колись може настати час, коли до коаліції входитимуть 300 депутатів. Це теоретично можливо, але практично – перспектива далека.

 

Опрацьовується гарантований варіант. Таке враження, що у пориві куражу їхню свідомість захоплюють нові й нові ідеї. Вони прагнуть кувати залізо, поки воно гаряче, а точніше, поки опозиція у розгубленості й значна частина суспільства у розпачі. Янукович хоче блискавично заволодіти тим, чим вдасться. Його може згубити те, що занапастило Тимошенко. Бажання отримати все та негайно колись вдарить бумерангом і Януковича. Суспільне терпіння також має свої ліміти.

 

 

— Це буде консолідація влади за Конституцією 1996 року, але різниця полягає у легкому нальоті авторитаризму. Кучма за 10 років так і не зміг зробити свою партію. Усі, хто були у нього главами адміністрації, обіцяли йому світле “капеесесівське” майбутнє, як у Росії. Проте не було того, що у Путіна, - жорсткого партійного механізму в поєднанні з силовиками. Зараз такий механізм є у Януковича – єдина партія, єдина влада і єдина ідеологія.

 

Зміни, які внесе Янукович у Конституцію, будуть набагато важчими для країни, тому що у пануючих є тільки одна політична сила – Партія регіонів. Донецькі роблять те, що вміють і що можуть. Немає проекту для країни, немає пропозиції для суспільного консенсусу, тому роблять, що добре вдається – закріплення влади. Вони настільки самовпевнені на найближчі 10 років, що не підозрюють, що таке відплата...

 

 

— Зміни до Конституції потребують, по-перше, трьохсот голосів у складі Верховної Ради, по-друге, вони вимагають консолідованої підтримки у парламентському таборі. На сьогодні, ані перша умова, ані друга не сприяють реалізації таких ініціатив. І тому, гадаю, заяви на кшталт цієї становлять, швидше, приклад зондування ґрунту, ніж серйозних намірів...

 

Звісно, можна знайти обхідні шляхи імплементації, але досвід часів референдуму Леоніда Кучми свідчить, що такі ініціативи мають спиратися на консолідовану підтримку в правлячому таборі. Не думаю, що в інтересах великих фінансово-промислових груп згортання в Україні основ нинішнього режиму, який передбачає обмеження повноважень інституції президента. Тому реалізувати такі ініціативи надзвичайно важко.

 

 

— Повернути повноваження Леоніда Кучми можна лише за допомогою Конституційного Суду, відмінивши конституційну реформу. Інших шляхів не існує. Тим більше, в парламенті зараз немає трьохсот голосів і навряд чи будуть. Але існує ще один нюанс. Спротив цьому може чинити середовище всередині самої Партії регіонів. Його олігархи можуть на це не піти, бо повернення колишніх повноважень президента означають, що Партія регіонів, як така, не матиме жодного значення. Як не матимуть значення і олігархи. Тому вони навряд чи захочуть цього.

 

Джерело: Gazeta.ua