|
Законопроект підтримав 171 народний депутат від Партії регіонів, 20 – від БЮТ, 7 – НУ-НС, 27 - КПУ, 19 від „Блоку Литвина” та 4 позафракційних.
Останні роки навколо прийняття закону точились неабиякі пристрасті та плелись справжні „придворні” інтриги. Коротко нагадаємо, які події передували прийняттю такого потрібного країні документа і спробуємо розібратись, чи зніме цей регуляторний акт напругу у сфері державних закупівель.
Попередній Закон «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» було прийнято ще в 2000 році. А 2006 року, подолавши вето президента Віктора Ющенка, Верховна Рада прийняла поправки до закону, які надали Тендерній палаті України значних повноважень у сфері держзакупівель. З того часу навколо державних закупівель почали накручувати корупційні схеми, якими заправляла, як охрестила її журналістська спільнота, «тендерна мафія». В 2007 році ЗМІ вже відкрито називали авторами тендерних схем народних депутатів від БЮТ Антона Яценка та Сергія Осику. Фігурантами тендерних скандалів були також комуніст Олександр Ткаченко, який очолював на той час Тендерну палату, та нинішній міністр економіки Василь Цушко. Так що закиди деяких журналістів, що пан Цушко нічого не тямить в економіці, можна вважати абсолютно безпідставними. Як кажуть - не вір очам своїм.
Корупція в тендерних закупівлях виходила поза всякі межі. Як писала у вересні 2007 року газета «Дзеркало тижня», за підрахунками деяких експертів, державна казна втратила через корупцію у цій сфері понад 7 млрд грн. Критикували ситуацію не тільки журналісти, а й тодішній президент Віктор Ющенко, який наголошував, що «закон про держзакупівлі криміналізує нашу ділову спільноту», та нинішній президент Віктор Янукович, котрий назвав її «катастрофічною». В результаті Верховна Рада у березні 2008 року скасувала корупційний закон і зобов’язала уряд Юлії Тимошенкопротягом місяця розробити і подати у Верховну Раду нову його редакцію.
У травні 2008 року новий закупочний закон таки було затверджено у першому читанні. Але процес його доопрацювання зостановився. Майже всі експерти схиляються до думки, що прийняття закону застопорилось через боротьбу депутатів-лобістів за доступ до державних коштів. Що не дивно, адже обсяг цього ринку минулого року склав 126 млрд грн, або 13% ВВП. Цього року називається сума 170 млрд грн. Бажаючих взяти участь у торгах, та ще й на тлі нинішньої кризи, достатньо. Чудове підґрунтя для корупційних схем. Тендер оголосили, провели, визначили переможця. За «допомогу» при виході в фінал лобісти отримують близько 25% суми контракту.
Так наш багатостраждальний „тендерний” закон перетворився, як багато інших потрібних країні законів, на парламентського довгожителя. І тоді функції Тендерної палати перебрав на себе уряд Юлії Тимошенко. Спочатку віце-прем’єр Олександр Турчинов наголосив на необхідності знайти вихід з глухого кута. Мовляв, законів у парламент внесено багато, та спрогнозувати, коли вони будуть прийняті, важко, тому уряд бере на себе відповідальність розблокувати та спростити соціальні закупівлі. Юлія Володимирівна плавно перейшла в зручний і милий її серцю формат «ручного» управляння економікою.
Наскільки «ефективно» використовувались державні кошти урядом Тимошенко знатиме, мабуть, лише фірма, яка проводить нині аудит його діяльності. Втім, постановою, яка закріплювала «ручне»управління фінансами, поспішає скористатись і уряд Миколи Азарова, поки не набув чинності новий закон. Так, нещодавно на сайті Кабміну з’явилась інформація про виділення значних коштів з державного бюджету на Євро-2012 та компанії «Нафтогаз України» на умовах придбання товарів без тендеру в одного продавця.
Але повернімось до долі закону про державні закупівлі. Проголосували його у самий розпал президентської кампанії, втиснувши між двома турами перегонів, 12 лютого нинішнього року. Логіку «тендерної мафії», кістяк якої складався з бютівців, зрозуміти можна: після першого туру стало зрозуміло, що Юлія Тимошенко навряд чи стане президентом. За закон проголосували 245 депутатів. З них 156 від Партії регіонів, 50 - від БЮТ, 10 - НУНС, 27 комуністів, 2 позафракційні. Не голосувала фракція „Блок Литвина”. Прийняття закону супроводжувалось скандалом - народний депутат від БЮТ Олег Ляшко вже в сесійній залі заявив, що документ повертає корупцію в тендерній галузі. А депутат від НУ-НС Віктор Бондар напряму пройшовся по депутатах Партії регіонів: "Я не розумію позицію Партії регіонів. Ваш кандидат заявив, що каленим залізом викорчовуватиме корупцію. Чом саме зараз ви приймаєте цей закон, щоб його підписав президент Ющенко, а не президент Янукович?"
Одним з головних корупційних важелів експерти визнали орган оскарження, який мали затверджувати два комітети Верховної Ради: економічний, очолюваний вищезгаданим комуністом Олександром Ткаченком (куди, до речі, входять Сергій Осика та Антон Яценко), та фінансово-банківський, який на той час перебував під керівництвом „регіонала” Миколи Азарова. Саме це, очевидно, стало причиною згоди Партії регіонів підтримати новий закон, який дозволяв корупціонерам й надалі „освоювати” державні кошти з великим прибутком для себе. Втім, злі журналістські язики докопались, що Антон Яценко лише декілька років тому перефарбувався в білосердечні кольори, а до «помаранчевої революції» служив під началом Миколи Яновича, про що свідчить його офіційна біографія.
Президент Віктор Ющенко проголосований Радою закон не підписав, залишивши його у спадок Віктору Януковичу. Але той закон заветував. Як стало відомо віднедавна, не від хорошого життя - у справу знову втрутились «великі» гроші, та цього разу від міжнародних фінансових установ.
Уряд Тимошенко вже не отримав черговий транш Міжнародного валютного фонду, який призупинив співпрацю з українськими урядовцями ще в жовтні минулого року, оскільки головною вимогою цієї поважної міжнародної установи було проведення в Україні реформ, які давали б гарантії повернення запозичених коштів. Кабмін Азарова-Януковича сподівається поновити співробітництво за новою програмою і отримати від МВФ від 12 до 17 млдр доларів США. Звісно, після проблем, які нині мають Греція, Португалія, Іспанія та інші країни, міжнародні фінансові структури ведуть себе дуже обережно, адже нам не буде допомагати вся Європа. А без грошей Міжнародного валютного фонду врятувати фінансову систему країни без значних втрат не вдасться. І першим на порядку денному необхідних реформ став закон про державні закупівлі.
Як з’ясувалось, нещодавно головна реформаторка Адміністрації президента Ірина Акімова особисто узгоджувала необхідні зміни до закону з представниками МВФ. 20 поправок до закону надійшло від президента, 10 поправок подав Кабмін.
Але поки наші урядовці погоджували зміни до закону, прокинулась і забігала високими коридорами «тендерна мафія». У Інтернеті довго потішались над історією в стилі «вестерн», яка скрасила наші сірі кризові будні. Одного весняного теплого дня вже знайомий нам Антон Яценко вискочив з кабінету міністра економіки Василя Цушка, вмившись «кровавою юшкою». За що міністр-соціаліст «розфарбував» фізіономію давнього знайомого, можна лише здогадуватись. Але жорстка «зачистка» регіоналами бютівських кадрів, в тому числі і тих, які мали відношення до тендерних корупційних схем, говорить сама за себе. Бютівцям дали зрозуміти, що «відсотками» ніхто ділитись не збирається. А ті «аргументи», які пред’явив Антон Яценко Василю Цушку, очевидно, були такі «вагомі», що у останнього просто здали нерви. Робота у наших нардепів та міністрів, ну, дуже нервова! Скажемо прямо, не позаздриш!
Закон приймали, як вже було сказано, 1 червня у притаманному «регіоналам» стилі «а ля бульдозер», який аж ніякого відношення до демократичних норм розвинутих країн не має. Текст закону роздали депутатам за 10 хвилин до голосування. Народний депутат від НУ-НС Ксенія Ляпіна так прокоментувала голосування закону: «Те, як парламент прийняв Закон «Про державні закупівлі», наводить на думку, що у документі наперед закладені корупційні схеми».
Що такі спроби мали місце, сумніватись не доводиться. Наскільки вони були успішні, покаже час, а саме: який текст документа буде підписаний президентом і опублікований у пресі. Інтернет-видання proUA нещодавно поширило матеріал (http://proua.com/analitic/2010/06/14/110643.html), який мав показовий підзаголовок «У боротьбі за збереження тендерної мафії її лобістом несподівано став Сергій Тігіпко». Річ у тім, що текст закону 31 травня за півдоби до голосування несподівано зазнав змін у Кабміні. В законопроекті несподівано з’явилась норма про призначення Держфінпослуг уповноваженим органом у сфері державних закупівель замість визначеного секретаріатом Міністерства економіки. А ця установа буквально просякнута тендерними лобістами. За свідченням видання, за призначення Держфінпослуг повноважним органом до кінця стояв віце-прем’єр Сергій Тігіпко, який був куратором підготовки закону в Кабміні.
Але інтрига вже з прийнятим законом зберігається до цього часу. Бо по дорозі до Адміністрації президента будь-який закон може пережити метаморфози, які й не снились давньоримському поету Овідію. Що, між іншим, підтвердила перший замглави адміністрації президента Ірина Акімова, яка заявила, що текст будуть ретельно перевіряти на предмет відповідності проголосованому закону. Після підписання закону В.Литвином минуло вже понад два тижні. Очевидно, перевіряти є що. Що ж, поживемо, як кажуть, побачимо!
Щодо змісту закону, експерти висловлюють дуже обережний оптимізм. Основні тендерні схеми неначе подолані. Контроль над закупівлями розділений між Міністерством економіки та Антимонопольним комітетом. Згідно з законом, Мінекономіки шукає продавців, Антимонопольний комітет - перевіряє, чи правильно провели конкурс. Тобто АМКУ стає основним органом оскарження результатів торгів. До речі, за словами Ірини Акімової, ця норма була однією з головних вимог Європейської комісії та Всесвітнього банку, які мають надати України грошову допомогу.
До позитивних моментів закону зараховують також задокументовану необхідність публікації даних про всіх учасників торгів, особливо коли йдеться про єдиноосібного суб’єкта торгу. Щоправда, з вуст чиновників вже зараз лунають перестороги, що великий об’єм необхідних для публікації даних може дуже загальмувати процес оголошення результатів торгів.
Експерти визначають і низку недоліків прийнятого закону. Найголовнішим недоліком називають тендерне рейдерство. Річ у тім, що згідно з законом, оскаржити результати конкурсу може будь-який громадянин чи установа. Знято всі обмеження щодо оскарження торгів, які можна крім АМКУ оскаржувати також і в суді. Єдиний механізм контролю над рейдерами закладено у пункті про стягнення певної суми за подання скарги про відміну тендера. Суму ще має визначити уряд. Рейдерська схема виглядає так: якщо хочеш захопити замовлення, надай Кабміну «вагомий доказ» у будь-якій валюті, а далі домовляйся з АМКУ як органом оскарження.
Але насправді, в цьому законі диявол, як кажуть, в деталях. Адже закон не прописаний досконало і деякі документи до нього мають прописувати чиновники. А як у нас це все відбувається і вибудовується, свідчать всі вищенаведені факти.
Отже, наскільки досконалим виявиться закон і ще не дописані до нього підзаконні акти, на власному досвіді скоро переконається багато людей. А поки? А поки закон знаходиться в президентській канцелярії. І президент поки мовчить…
|
