|
Депутат Табачник Дмитро Володимирович |
 |
| Партія: |
: |
Партія регіонів |
| Рiк народження |
: |
0 |
| Освiта |
: |
Вища |
| Спецiальнiсть |
: |
|
| Попереднє мiсце роботи |
: |
Віце-прем’єр-міністр України |
|
| Інформація про депутата |
| Освіта вища, 1986 р. закінчив Київський державний університет, за фахом історик, викладач історії та суспільнознавства, кандидат історичних наук (1991), доктор історичних наук (1995), професор (1997), академік (дійсний член) академії правових наук України (2000).
1986-1990 рр. – аспірант, молодший науковий співробітник Інституту історії Академії УРСР.
Березень 1990 р. – травень 1994 р. - депутат Київської міської ради.
1991-1992 рр. – старший консультант, головний консультант Секретаріату Комісії Верховної Ради у справах молоді, фізичної культури і спорту.
1992-1993 рр. – керівник прес-служби Кабінету Міністрів України, прес-секретар Кабінету Міністрів України - начальник Головного управління інформації та зв’язків з пресою і громадськістю Кабінету Міністрів України.
1993-1994 рр. – Перший заступник Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв та книгорозповсюдження.
1994-1996 рр. – Голова Адміністрації Президента України.
У період з 1994 по 1997 роки – член Ради національної безпеки і оборони України, Конституційної комісії України, Голова Комісії з державних нагород України, Ради роботи з кадрами при Президентові України, Національної ради з питань молодіжної політики та багатьох інших консультативних і консультативно-дорадчих органів при Президентові України.
З 1997 по 2002 р.- головний науковий співробітник відділу національних меншин Інституту національних відносин і політології НАН України.
1997- 1998 рр. – радник Президента України.
1998-2003 рр. – народний депутат України ІІІ, ІV скликань.
З червня 2002 по березень 2003 р. – голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України.
З листопада 2002 по лютий 2005 р. – Віце-прем’єр-міністр України.
З лютого 2005 р. – директор Національного експертного інституту України.
У березні 2006 р. - обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Із 4 серпня 2006 року – Віце-прем’єр-міністр України (в Уряді опікується широким спектром соціальних та гуманітарних питань).
Державний службовець 1 рангу (1994), Надзвичайний і Повноважний Посол (2004), член Спілки журналістів України (1988).
Кавалер Ордена „Ярослава Мудрого” V ступеню, Ордена „Богдана Хмельницького” ІІІ ступеню. Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки (1999), лауреат премії ім.М.Островського в галузі літератури і журналістики (1991). Лауреат премії Спілки журналістів України „Золоте перо” (1989). Також нагороджений 15 орденами та 8 медалями іноземних держав.
Автор та співавтор понад 300 наукових праць з історії України, політології, військової та політичної історії. За останні роки вийшли такі його книги: „Україна. Третій шанс.” (2002, у співавторстві), „Пам’ятки російської історії і культури в Україні. XVII-XXI ст.ст.” (2003), „Україна: проблеми самоорганізації” (2003, у 2-х т.), „Міжнаціональні відносини і національні меншини України” (2004), „Історія української дипломатії в особах” (2004), „Міжнаціональні відносини в Україні: стан, тенденції, перспективи” (2004), „Технологічні парки: світовий та український досвід (2004), „Україна – діаспора: можливості економічної співпраці. Довідник” (2004, у 2-х т.), „Українська військова символіка” (2004), „Українська фалеристика. З історії нагородної спадщини” (2004), „Українська дипломатична енциклопедія” (2004-5, у 2-х т.), „Італійці та італійська культура в Україні” (2005), „Шляхи інноваційного розвитку України” (2005). |
|
|
