- А як інакше назвати людей, що голосують не за совістю, а за командою? Народні депутати за командою зчиняють бійку, за командою блокують електрощитові і туалети. Знаєте, я підмітив: якщо парламентарії прийшли без краваток - чекай бійки. Тому що в краватках хапати один одного за груди незручно, можна й придушити ненароком.

 

 

- Набагато гірше, коли до мене приходить шанований керівник підприємства міста і каже: "А що я можу зробити? У мене картку для голосування відібрали". Так прикро стає за приниження гідних людей, а вдвічі за тих, хто голосував за такі політсили. Партійна дисципліна перетворилася на паличну: депутата, котрий виступив проти думки лідера, до списку більше не включать. Адже списки складаються за бажанням "тата" чи "мами". Вам подобається, як Верховна Рада, з дозволу сказати, працює? Ні? І мені, і людям - не подобається! Систему час змінювати! І стосується це не тільки парламенту.

 

 

- Необхідно відмовитися від квотного принципу формування органів влади. Куди б я не приїхав - в будь-яке місто, село - скрізь одна проблема: місцева влада бере приклад з центральної та приймає рішення за принципом "свій - чужий". Але ж для ремонту вулиць чи водогону партійна приналежність не має значення. Гаряча вода від полум‘яних політичних промов не з‘явиться. Це ж очевидно! Ще гірше, коли за квотно-політичним принципом призначають міністрів. На місцях повинні працювати міцні господарники, а на міністерських посадах - фахівці в цій галузі. І їх політичне забарвлення для мене не має жодного значення. Призначати людей на ту чи ту посаду необхідно виключно, виходячи з принципу відповідності вимогам посади.

 

 

- До Основного Закону країни потрібно ставитися дуже бережно. Багато політиків відчувають диктаторську сверблячку переписати його під себе. Я ж кажу: спочатку навчіться дотримуватися Конституції! А потім стане зрозуміло, що в ній потрібно підправити. Якщо й потрібно вносити зміни, то дуже точково, лише у випадку необхідності. А ось виборче законодавство вимагає кардинальної зміни, причому невідкладно. Час скасувати згубну, таку, що розтліває владу, систему закритих партійних списків. Необхідно дати людям можливість персоніфіковано формувати владу на всіх рівнях і контролювати її аж до можливості відкликання депутата будь-якого рангу.

 

 

- Люди хочуть цього. І соцдослідження підтверджують. І, що найважливіше, на кожній зустрічі у кожному з 27 регіонів країни мені про це говорять. Для людей можливість впливати на владу так само важлива, як ціни і зарплати.

 

 

 

- На місцевому рівні має діяти виключно мажоритарна виборча система. Що ж до Верховної Ради, то як компромісний варіант я готовий підтримати принцип відкритих партійних списків. Мова йде про систему, за якої партії висувають своїх кандидатів у кожному окрузі, але виборці обирають реальну, відому їм людину. За такого підходу є лише одна небезпека, але тільки для "вождів": балотуючись у конкретному окрузі, дехто з них може не отримати підтримки людей.

 

 

- Якщо у нас буде тотально бідна країна, то все залежатиме виключно від ціни, хоч би яку виборчу систему ми не ввели. Зневірених людей легко купити, якщо їм, наприклад, потрібні гроші на ліки. Підкуп існує за будь-яких форматів виборів. Сьогодні, приміром, партії фактично беруть на утримання виборчі комісії, сподіваючись, що ті "віддячать" їх високими цифрами за підсумками голосування. То хай краще політики вкладають гроші у вирішення реальних проблем: ремонтують дороги, купують комп‘ютери в класи, обладнання для лікарень, підводять газ... Чому гроші мають іти виключно в партійні штаби? Усі знають, скільки коштує місце у партійних списках. Уявімо: якщо 5 мільйонів доларів помножити на 8 кандидатів у окрузі, і ці кошти віддати на район... Скільки проблем можна було б розв‘язати!

 

 

- Ми - робимо. Закон про відкриті списки ще не прийнято, а „Блок Литвина” вже відкрив свої списки для всіх гідних представників регіонів.

 

 

- Так, необхідно ухвалити рішення, що народним депутатом можна бути не більше двох термінів поспіль. Адже по відношенню до посади президента таке обмеження існує. Практика показує, що перші п‘ять років на тій чи тій роботі людина зростає, розвивається, набуває досвід. Наступні п‘ять років вона використовує знання і досвід, отримані у попередній період. А далі починається стагнація і деградація.

 

 

- Проголосує. Адже депутатів, що більше двох термінів відпрацювали, зараз небагато. Окрім того, очевидно, що необхідно вливати у владу нову кров, змінювати політичну еліту.